На території Раковицької сільської ради розташовані села: Негребівка, Раївка, Товсте та самі Раковичі. Місця тут гарні, навкруги ліси та озера, але населення з року в рік зменшується. Взяти для прикладу, Раївку, яка розташована за 15 км на захід від райцентру, де проживає всього 50 громадян, з них 33 пенсіонери, 7 чоловік працездатного віку, 10 дітей. У Раковичах мешкає 144 жителі, переважна більшість з яких - люди пенсійного віку. Радує, звичайно, що народжуються діти, але демографічна ситуація є вкрай невтішною: смертність населення набагато перевищує народжуваність. Сумна статистика... Вона свідчить про те, як постаріло село, як чекає воно на багатоголосий дитячий сміх, на молоді родини, де чоловік і дружина мали б постійну роботу, де б цінувалися роботящі селянські руки.
У центрі Раковичів поблизу сільради стоїть школа, сліпі зіниці вікон забиті дошками, а біля школи печально несуть свою вахту стрункі ялини, які пам'ятають веселі учнівські голоси, тупіт дитячих ноженят, котрі щодня поспішали до рідної школи. Все те - в минулому... Все ж хочеться вірити, що настануть для української житниці кращі часи, відродиться її минула слава, бо чого ж ми всі варті без села?
ЯК ГРІМ СЕРЕД ЯСНОГО НЕБАСесія або виконком сільської, селищної, міської чи районної ради - то своєрідне віче, де обговорюються та вирішуються соціально-економічні питання, пов'язані з життям цієї чи іншої громади. Кожен має право на висловлення власної думки, право на голосування при прийнятті рішення. Сесія Раковицької сільської ради розпочалася за звичним, уставленим розпорядком. Але коли сільський голова Р. Чумак зачитала порядок денний, депутат О. Марчук вніс пропозицію - включити в порядок денний сесії питання про недовіру їй як голові.
Це прозвучало як грім з ясного неба, насамперед, для самої Раїси Григорівни, а от для депутатського складу (з 11 на сесію прибуло 10 народних обранців), як мені здалося, це несподіванкою не було, бо всі вони одноголосно підтримали це доповнення. У своєму виступі сільський голова озвучила чимало проблемних питань: упорядкування кладовищ, братських могил, освітлення вулиць, прибирання сміттєзвалищ, потребу в коштах для проведення грошової оцінки земель, ремонт адмінприміщення сільради, дотримання правил пожежної безпеки жителями сіл та власниками дачних будинків. Доповідач відмітила, що в Раковичах зареєстровано православну релігійну громаду, освячено хрести-обереги, огороджено кладовища Товстому, Раївці, у центрі Ракович. Сільська рада займається оформленням документів громадянам на приватизацію та на спадщину майна, земельних паїв, надає допомогу в обслуговуванні одиноких, непрацездатних громадян, ветеранів війни та праці. І Словом, гарно виступила Раїса Григорівна, складалося враження, що якихось великих проблем на території сільської ради не існує. Але якби ж все те робилось так, як мовилося...
Депутат О. Марчук навів факти "господарювання" голови, якими зацікавилися представники районної прокуратури, що були присутні на сесії. Насамперед, людей обурює те, що вони, пропрацювавши на рідній землі не один десяток літ, віддавши колгоспу силу і здоров'я, не мають права на отримання належних присадибних земельних ділянок. У той же час земля невідомо за які такі заслуги, роздається киянам, і вже не по 20 соток, а по 2 гектари. І можна зрозуміти гнів колишнього механізатора і орденоносця, шанованої в селі людини Миколи Павловича Тимошенка, котрий, пропрацювавши 50 років в колгоспі, не має змоги приватизувати ділянку землі, на якій споконвіку трудилися його батьки, він сам і вся його родина.Те ж саме і з, так званим, Киселівським ставком, який завжди був власністю сільської громади, а тепер до нього навіть близько підійти не можна, а за те, щоб з вудкою посидіти та половити рибу, потрібно заплатити 50 грн за годину. Хвилює депутатів і той факт, що у великих масштабах вирубуються лісові насадження, без відома громадян сільська рада віддає частини їх земельних приватизованих ділянок у власність нових господарів.
Депутат О. Марчук навів такі факти:
- На сесії депутати приймають рішення про виділення землі 13 громадянам, а в протоколі додруковано ще 27 прізвищ громадян, про які ніхто з депутатів і гадки не має. Складається враження, що це - "мертві" душі, на які можна вигідно оформити землю з наступним її продажем.
А ЗЕМЛЯ ЧИЯ? КАЛИТЧИНА?Стаття 13 Констититуції України трактує: "Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, що знаходяться в межах України, природні ресурси її континентального шельфу є об`єктами права властності українського народу". Та чи діє ця стаття? Відповідь проста: земля стала товаром і, до того ж, дуже дорогим, тому й виникають ситуації подібні тій, яка трапилася в Раковичах. О. Марчук показав протоколи сесій сільської ради, в яких оформлено рішення, за які ніхто з депутатів не голосував. Тож звернувся до присутніх на сесії Н. Засовенко - старшого помічника прокурора та Т. Великої - помічника прокурора району з проханням дати належну оцінку неправомочним діям Раковицького сільського голови. Присутній на сесії голова райради О. Ткачук зазначив, що працівниками виконавчого апарату районної ради неодноразово надавалися консультації голові та секретарю сільради з питань ведення документації, нормативно-правових актів, але до їх порад вони мало прислухалися, що й призвело до ситуації, яка склалася. Голову райраДи обурив той факт, що, ігноруючи запити стосовно виділення землі своїм сільчанам, сільська рада виділила по 2 газемлі для 42 киян. Свої думки висловив В. Забігайло - помічник-консультант Народного депутата України Є. Добряка (фракція БЮТ). Сесія проходила бурхливо, депутати висловили багато претензій на адресу Р. Чумак, відбулася процедура голосування за відставку сільського голови. У ході голосування вісім з десяти присутніх на сесії депутатів висловили недовіру Раїсі Григорівні як такій, що не відповідає займаній посаді. Так, недопрацьовувала голова, допускала серйозні порушення, а де ж були весь цей час секретар сільради, депутати? Чому так довго мовчали? Нічого не знали? Щось не віритьєя, адже в селі все, як на відкритій долоні. Не моє діло давати оцінку діям Раїси Григорівни, на те є компетентні органи, але, думаю, цього могло б не бути, якби і секретар, і депутатський склад принципово і оперативно працювали б над кожним питанням, що стосується життя громади.
...А в селі тільки й мови, що про цю подію. Одні жаліють жінку, адже допомагала по господарству, не цуралася обробити город одинокій бабусі, дякували за увагу до ветеранів, за впорядкування братських могил. Інші говорили, що гендлювання сільського голови землею призвело до такої непередбачуваної та сумної для неї події. Коментарі, як кажуть, зайві...
Н. Данилюк
