Водоканал врятує концесія?

16.02 08:47    

Взяти КП "Житомирводоканал" у концесію виявила бажання російська компанія "Науково-дослідний інститут комунального водопостачання та очистки води". Про це представники компанії говорили на нараді в облдержадміністрації минулого тижня за участю керівників області і Житомира, ряду районів і міст обласного підпорядкування.

Росіяни вимагають, щоби термін концесії був не менше 25 років. Тобто саме на такий період має бути переданий міськводоканал у їхнє управління. За попередніми підрахунками, обсяг інвестицій компанії у реорганізацію і реконструкцію мереж водопостачання та водовідведення сягатиме 287 млн.грн. Таких грошей у міському бюджеті немає. І це є головною причиною можливої згоди міської влади на входження у міськводоканал ефективного інвестора.

Міський голова Володимир Дебой визнає факт неспроможності міста власними коштами забезпечити належне функціонування водоканалу, де зношеність основних фондів становить близько 70%, і цей показник зростає з кожним роком. "Іншого виходу із ситуації, - сказав Володимир Михайлович, - ніж серйозні інвестиції у водоканал, немає. Усі комунальні підприємства мають бути бізнес-структурами, самі заробляти гроші, а кошти міського бюджету необхідно спрямовувати винятково на соціальні потреби міської громади".

Тож, виходить, що Житомир просто приречений залучити інвестиції для порятунку водоканалу. Це будуть кошти згаданої російської компанії чи будь-якого іншого інвестора - покаже час і результати конкурсу.
Законодавча база є: з 21 жовтня 2010 року в Україні вступив у дію Закон "Про особливості передачі в оренду чи концесію об'єктів з централізованого водо-, теплопостачання і водовідведення, що перебувають у комунальній власності", поява якого не стала несподіванкою.

Причиною фактичного банкрутства підприємств ЖКГ є не тільки катастрофічна зношеність основних фондів, але й неадекватна реаліям тарифна політика держави в цій життєвоважливій галузі.
Рівень проплати житомирян за послуги міськводоканалу у минулому році становив 101 відсоток. Тобто споживачі міста не тільки розрахувалися за використану воду, але й частково повернули попередні борги. Тим не менше міськводоканал закінчив господарський рік зі збитками в сумі понад 17 млн.грн.
Цей збиток є наслідком різниці між встановленими тарифами і фактичними витратами водоканалу з виробництва його послуг, що зумовлена, головним чином, зростанням ціни на електроенергію, природний газ, запасні частини, матеріали, реагенти тощо.

З минулого року право встановлювати тарифи на житлово-комунальні послуги належить НКРЕ. Але ця державна комісія не докладала сил, аби вчасно і адекватно реагувати на перманентні зростання цін, в першу чергу, на енергоносії. Самі ж комунальні підприємства поставлені у повну залежність від НКРЕ і вимушені лише сподіватися на її милість.

Різниця між тарифами на послуги і фактичними витратами з їх виробництва для економіки міськводоканалу коштує майже 48 млн.грн. збитків. І вони сталися не з вини підприємства.
Яким чином російська компанія чи будь-яка інша, що ввійде інвестиціями у міськводоканал, передбачає компенсовувати цю недолугість тарифної політики держави? - залишається загадкою.
Можливо, держава надалі не допускатиме подібного відставання тарифів від ціноутворення та кожного підняття вартості енергоносіїв того ж самого дня вноситиме корективи у діючі тарифи з комунальних послуг? Очевидно, що так воно і буде, оскільки іншого не дано.

Тоді чому держава не діяла в такий спосіб досі? З тим, щоби завести комунальні підприємства у фінансову безвихідь і нею мотивувати неминучість входження в галузь приватних коштів?
Бізнес у житлово-комунальному господарстві належить до категорії вічних. Він може бути вичерпаний лише в одному випадку - коли припинить існування суспільство. Разом з тим політики найвищого державного рівня стверджують, що питання забезпечення людей водою і теплом є питаннями національної безпеки.
То як кореспондується ця сентенція із передачею мінімум на 25 років стратегічних підприємств у концесію компаніям, що мають реквізити чужої держави?

Між іншим, лише представник російського НДІ з-поміж трьох потенційних інвесторів-учасників наради наголосив, що вони стоять поза політикою... З чого б це?

До речі, у планах російського НДІ охопити концесією 12 міськводоканалів України, подібних житомирському...
Інвестують не з любові, а заради вигоди. На чому планують мати прибуток досвідчені росіяни? Тарифи з водопостачання і водовідведення, що діють в Україні, їх влаштовують. Росіяни декларують, що ці тарифи в Житомирі будуть нижчими середньоукраїнських. А резерви ефективної роботи водоканалу вбачають у грамотному гідравлічному розрахунку водомереж, встановленні сучасного економного обладнання і реконструкції мереж. Зменшення на 15-20% втрат води (вона нині становить понад 50%), за підрахунками потенційних інвесторів, дасть економію до 6 млн.грн. на рік. За 5 років інвестиційна програма має вийти на запланований рівень.

Та все ж, енергозберігаючі й інші економні технологічні заходи навряд чи забезпечать росіянам не тільки перекриття витрат з надання послуг водопостачання, а ще й мінімум 12% рентабельності виробництва, про що вони говорили на нараді.
Чи не зроблено тут головну ставку на скорочення працівників міськводоканалу? Адже у структурі собівартості водопостачання і водовідведення зарплата займає найбільшу питому частку - близько 40-42 відсотків.
Пригадаймо, щоби досягти ефект економії отих 6 млн.грн. завдяки зменшенню втрат води, треба буде вкласти неабиякі гроші і чекати не менше 5 років. Тоді як скорочення працівників не потребує жодних витрат, а ефект настає вже за два місяці після попередження про скорочення.

Представник російського НДІ навів приклад їхньої успішної роботи у Південносахалінську, що за параметрами подібний Житомиру. Так от у тамтешньому міськводоканалі штат працівників становить 498 осіб. У житомирському нині - 889 працівників. І хоча про майбутнє скорочення персоналу росіяни не обмовилися жодним словом, однак воно буде неминучим.

І скорочення штату працівників, і гідравлічний розрахунок водомереж у міськводоканалі можуть здійснити власними силами. До речі, гідравлічний розрахунок вже розпочато. Треба лише, щоби держава повернула міськводоканалу заборговані нею кошти, як різницю між тарифами, що діяли, і фактичними витратами. Це - обов'язок держави.

Чому вона, держава, свідомо зумовлює передачу у приватні руки апріорі вигідне виробництво, яким є сфера надання комунальних послуг? Де гарантія, що від цієї зміни господаря виграють споживачі? Досвід щодо приватних обленерго, на жаль, свідчить про протилежне...

Автор статті: Антон БЕЗДІТКО