Самородок із Ходаків

13.04 17:36    

Уже не вперше дивує своїми сенсаційними пропозиціями та відкриттями Олександр Матвійчик. Людина відома ─ президент асоціації «Землевласник Житомирщини», генерал-осавул Українського козацтва, радник верховного отамана.

Ось і цього разу він вкотре заінтригував:
─Хочете, познайомлю з людиною-самородком ─ єдиним на Коростенщині керівником сільгосппідприємства, котрий, навіть не маючи вищої освіти, зумів не лише утримати на плаву своє господарство, а й стати лідером у районі? Це Віктор Петрович Мельниченко З Ходаків. Хазяйнує тут з 1992 року. Прийняв по суті добите до ручки господарство. Завдяки чому витягнув з прірви?

─ Складових кілька, ─ каже Віктор Петрович. ─ Найголовніше ─ тваринництво, бо на Поліссі з зерновими не розженешся. Виручають корівки, великоваговий молодняк ВРХ. Чим більше здаємо молока, тим за вищою ціною його приймають. Хоча яка там ціна: найбільше ─ по 2 грн. 30 коп. за літр. А селянам і того менше платять по 80 коп. за літр.

І тут згадалися слова нашого єдиного в області Героя України з Попільнянщини В.О.Дідківського, котрий на одній з солідних сільгоспнарад зауважив, що молоко у їхніх людей купують всього по гривні з лишком за літр, а на київському Бессарабському ринку продають по 6 грн. з гаком. Ось вам і турбота про село…

Та як би там не було, але зумів-таки В.П. Мельниченко і з тих крихт-коштів за продане молоко та здану худобу підвищеної вагової кондиції стягтися на п’ять новеньких тракторів МТЗ-80, комбайни, придбав сівалки, іншу вкрай необхідну техніку. Регулярно платить людям зарплату. Нехай і невелику, в середньому по 800 гривень, але стабільну. І є перспектива її підвищення.

─ Ех, якби ж то держава повернулась до нас обличчям, ─ не раз і не два вкраплював у нашу розмову ці слова господар-самородок, ─ скільки б ми, аграрії, досягли в роботі! А так…

Хоча, як вважає досвідчений господарник, у першу чергу слід допомагати тим, хто ще крутиться, виживає, а не тим, хто вже лежить в ямі.

Про життя-буття на селі Віктор Петрович говорить з болем:
─ Молоді у нас ніби й вистачає, але погляньте на неї ─ більшість спилася, сині від горілки. Є господарі, котрі й хотіли б тримати в господарстві по 3-4 корови, щоб вижити за рахунок проданого молока, та у що обходяться ті корови… скільки того сіна треба запасти на зиму, інших кормів! А за день випасання стада пастух заломлює 50-70 гривень. Та ще дай йому до торби кусень сала, хліб і не забудь скинутися і на четвертинку. Це колись лише за пляшку горілки вкалували цілий божий день. Сьогодні й в село прийшли ринкові відносини.

До речі, про спиртне.
─ Це найбільша біда на селі, ─ продовжує ветеран. ─ Ось надумали оті розумники в уряді та парламенті підняти ціну на спиртне. Сьогодні у нас в магазині півлітрова пляшка горілки коштує 22 гривні. А самогонки ─ 10-12 гривень. Звісно, купують те, що дешевше. Але що додають до тієї сивухи? Лише за неповних два роки у наших двох селах пішли на той світ по суті через сивуху аж шестеро чоловік віком всього від 50 до 52 років. А скільки ще на черзі?..

Погодьтеся, вельми невеселу картину намалював нам господар-самородок з Ходаків В.П. Мельниченко. Однак на мінорній ноті розмову закінчувати не став.
─ Не вийшло у мене з освітою, часу й статків на те не вистачало. Щоправда, кілька разів таки побував на курсах підвищення кваліфікації у солідних вузах. Та, скажіть мені, де вони, оті задипломнені спеціалісти, і в якому стані нині колись очолювані ними господарства? А я до вас приїхав на зустріч на солідному, престижному джипі «Мітцубісі». Значить, щось таки можемо. І не збираємося здаватися…

Ось такий він, самородок з Ходаків. Господар. Практик. Оптиміст. Так тримати, Вікторе Петровичу!