А за Житомиром стояли даішники...

30.07 16:39    

18 харків’ян не змогли поїхати до Києва на Хресну ходу до 1022-ї річниці Хрещення Русі.

— У вівторок о 22.30 ми зібралися біля станції метро Холодна гора, — розповідає 34-річний Ігор Швайка, ”cвободівець” із Харкова. — Домовилися про автобус ”мерседес”. Тільки надумали їхати, як з’явилися дві машини ДАІ з Ленінського райвідділу. Не представлялися. Почали перевіряти у водія документи, потім забрали в нього талон техогляду. Покликали його вбік. Чутно було, як говорили, що він не має права на міжміські перевезення. За кілька хвилин водій сказав, що поламався і їхати не може.

Один з богомольців приїхав на своєму авто і розвозив друзів по домах. То співробітники міліції супроводжували його на машинах:

— Хотіли переконатися, що він на своїй машині не поїде до Києва. Ми всі збиралися до Києва, як православні на велике свято, на богослужіння. Не хотіли проводити жодних акцій протесту, — додає Ігор.


Вісім автобусів із Тернопільщини та Львівщини в середу зранку годину не впускали до Києва.

— Зупиняли всі великі автобуси, проскакували одиниці на маленьких бусах. Нас зупинили о 4.20 ранку біля знака ”Київ” на Житомирській трасі. Було три машини ДАІ. Працівники сказали, що в місто нас не пустять, — говорить Ярослав Панчук, 60 років, з міста Підволочиськ на Тернопільщині. В автобусі було 36 людей. — Я показав посвідчення помічника народного депутата. Попросив пояснити, в чому справа. Зі мною говорив начальник Святошинського ДАІ Іван Мороз. Він був у штатському. Сказав, що отримав вказівку зверху зупиняти всі автобуси на Київ. Пояснив, що це від нього не залежить, міністр особисто наказав. Люди вийшли з автобусів. Мовляв, революцію влаштують і трасу перекриють, якщо їх не пустять на богослужіння. Тоді міліціонери закрилися в машині, довго по телефону радилися. О 5.30 нас пустили в Київ.


Даїшник просив зняти платок

— Влада помінялася, і ставлення до нас теж. За кілька днів до поїздки почалися дзвінки з СБУ: скільки вас їде, коли, чого. Щороку понад чотири мільйони людей з усієї країни до Києва з’їжджаються на це свято. І завжди спокійно було. А два тижні тому на зборах деканатів владика Іов попередив, що буде складно, — розповідає 47-річний отець Анатолій Довгалюк, настоятель Свято-Андріївської парафії православної церкви Київського патріархату у Почаєві, благочинний Кременецького району на Тернопільщині. — Той весь ажіотаж штучний — через приїзд патріарха Московського Кирила. Якби менше державні дєятєлі втручалися у справи церковні. Ніби хтось хоче ділити чи відбирати церкви. Я сам у московській церкві висвячувався. Але у нас є Українська держава і українська церква. І наш патріархат не менший за московського. Люди не на протистояння до Києва їдуть, а молитися.


— Їхали в Київ власною машиною, — додає вінничанка Наталя Побережник, 33 роки.

— Виїхали з Вінниці о шостій, щоб встигнути на службу у Володимирський собор. Тільки виїхали за Житомир, даїшники майже на кожному кроці стоять. Нас спиняли чотири рази, розпитували, куди і за чим їдемо. Ми казали, що до родички у лікарню, то нас пропускали. А перед самим в’їздом у Київ нам повідомили, що заїжджати не можна, бо нема де паркуватися. Змушували вертати назад або кидати машину. Інспектора передзвонюють начальству, кажуть номера машини, описують, в чому вдягнені люди, зовнішність нашу. Мене питали, чого я в таку спеку вдягнута в довгу спідницю і маю на голові хустину, даїшник просив зняти платок.

Побережників пустили у Київ через годину перевірок.

— Перевіряли багажник, питали, як звати родичку, до якої їдемо, де вона живе, кудись знову дзвонили, — додає Наталя. — Було страшно. Чомусь згадала фільм, в якому йшлося про місто, де панує чума. Туди нікого не пускали і не випускали.