В Житомирі пропонують встановити меморіальну дошку Олексію Федорову

04.02 12:40    

Увічнимо легендарну постать


За інформацією прес-служби КПУ, 30 березня цього року минатиме 110 років від дня народження легендарного організатора і керівника партизанського руху, генерал-майора, двічі Героя Радянського Союзу, очільника Чернігівського і Волинського підпільних обкомів партії, Херсонської та Ізмаїльської обласних партійних організацій О.Ф.Федорова.

Окрім того, що він громив ворога на території нашого краю, він п’ять років, з травня 1952 по травень 1957 року, трудився першим секретарем Житомирського обкому партії. То був надзвичайно важкий і складний повоєнний період. І Олексій Федорович вніс неоціненний вклад у завершення відбудови зруйнованого війною народного господарства, заклав міцну основу подальшого його розвитку. Про це свідчать офіційні дані державної статистики.

Саме в той період в області вступили в дію такі порівняно крупні об’єкти, як гідроелектростанція імені Леніна у Житомирі, Радомишльський крохмальний завод, Попільнянський, Корнинський і Пінезевицький кам’яні кар’єри, Коростишівський і Чоповицький льонозаводи, три великі торфопідприємства, заводи з виробництва фарфору. Розпочали роботу Іршанський гірничозбагачувальний комбінат, Житомирський завод «Електровимірювач», завершувалось будівництво Бердичівського солодового і розширення виробничих потужностей заводів Бердичівського «Прогрес», Коростенського «Жовтнева кузня», Житомирського імені Сталіна (потім «Автозапчастина»), розпочато будівництво Житомирського льонокомбінату.

Якщо до обрання О.Ф.Федорова керівником обкому (1951 р.) в області видобувалося бурого вугілля 131 тис. тонн, то в рік залишення ним цієї посади (1957р.) -287 тис. тонн торфу на паливо. Виробництво цегли будівельної зросло з 57,3 до 116,8 млн.ум.шт., відповідно черепиці з 115 до 511 тис.шт., щебеню з 513 до 1712 та каменю-буту з 292 до 1033 тис. куб.м. Зростання виробництва паперу становило 240%, панчішно-шкарпеткових виробів - 220, взуття шкіряного - 356, цукру-піску - 126 та рафінаду - 11%, спирту — 142, хлібобулочних - 196 і макаронних виробів — 125, м’яса -193, масла тваринного - 184 відсотки, консервів – більше у 5,9 раза.

Вкрай спустошеним війною, відсталим і занедбаним було в області сільськогосподарське виробництво. Досить зауважити, що значні площі полів не засівалися і заростали бур’янами, була мізерною врожайність сільськогосподарських культур. У 1952 році надій молока на фуражну корову становив всього 796 кг, одержано 23 теляти на 100 корів, тільки два райони із 35 виконали план вихідного поголів’я великої рогатої худоби. В МТС, колгоспах і радгоспах не вистачало кваліфікованих кадрів: серед 64 директорів МТС тільки 19 мали вищу освіту, із 835 голів колгоспів 321 не мав навіть середньої. Під керівництвом О.Ф.Федорова в області помітно зросли посіви сільськогосподарських культур, одночасно підвищилась урожайність з кожного гектара. Поголів’я великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств збільшилося на чверть, у тому числі корів - на 44,6%, свиней - на 73%, овець - в два рази, коней - на 20 тисяч голів. Валове виробництво молока зросло в 1,8 раза, м’яса - майже в два рази, у тому числі свинини - у 3,5 раза, яєць - в 1,8 та вовни - в 2,4 раза. Надій молока на корову становив понад 1600 кг. Відповідно зросли державні заготівлі сільськогосподарських продуктів. У листопаді 1956 року ЦК КПРС і Рада Міністрів СРСР вперше привітали обком партії і облвиконком, усіх трудящих області із успішним виконанням державного плану заготівель сільгосппродукції.

За цей час було здано в експлуатацію 43 школи майже на 10 тисяч учнівських місць, лікарень на 370 ліжок, 191 дитячий дошкільний заклад на 4,4 тис. місць, 120 тис. кв.метрів житла у містах і збудовано понад 16 тисяч будинків в селах. За ініціативи комсомольських організацій розпочалося широкомасштабне культурне будівництво під девізом «Похід за культуру». За декілька років було збудовано понад 60 будинків культури і клубів, 15 бібліотек, 5 спортзалів, 24 стадіони, десятки волейбольних і баскетбольних майданчиків та футбольних полів, 19 тирів, розбито більше сотні парків та скверів. Якщо в 1950 році в області функціонувало 292 кіноустановки, то у 1957 - понад 500. Бібліотечний фонд книг і журналів перевалив за п’ять мільйонів.

Слід відмітити, що під керівництвом О.Ф.Федорова зростала чисельно і зміцнювалась організаційно обласна партійна організація. З 1951 по 1957 рік число членів і кандидатів партії збільшилось з 18,9 до 27,8 тис. чоловік, серед них число робітників підвищилось у два і селян - у 2,1 раза. Кількість первинних партійних організацій зросла з 1781 до 1993, в тому числі у промисловості відповідно 151 і 278, в колгоспах - 550 і 835. Якщо серед секретарів парторганізацій з вищою освітою у 1951 році було 153, то у 1957 -223, а тих, що не мали середньої освіти, зменшилося на 90 чоловік. В числі секретарів парторганізацій було 245 жінок. Особисто перший секретар обкому партії регулярно бував у первинних партійних організаціях, зустрічався з комуністами та безпартійними громадянами області. Він по декілька разів на рік виступав з великими змістовними статтями на найбільш актуальні теми в обласній газеті, з лекціями перед студентами інститутів, трудящими області.

Тому без найменшого докору совісті можна зазначити, що відчутні зрушення у розвитку народного господарства області були досягнуті за безпосередньої участі першого секретаря обкому партії О.Ф.Федорова та завдяки його особистим зусиллям, наполегливості, вимогливості до себе і підлеглих, принциповості, великому життєвому та досвіду керівника господарського і культурного будівництва, вмілого організатора і вихователя мас.

В травні 1957 року О.Ф .Федоров був переведений на посаду міністра соціального забезпечення Української РСР. Міністерство він очолював 22 роки. Одночасно був членом Президії Радянського комітету ветеранів війни, головою Комісії у справах колишніх партизанів республіки. Олексій Федорович обирався депутатом Верховної Ради СРСР 1-11 скликань, депутатом Верховної Ради Української РСР. Окрім двох Золотих Зірок Героя Радянського Союзу він нагороджений 7 орденами Леніна, орденами Жовтневої Революції, Суворова І ст., Богдана Хмельницького І ст., Вітчизняної війни І і II ст., Трудового Червоного прапора, багатьма медалями. У місті Дніпропетровську встановлено бронзовий бюст, меморіальні дошки на будинку № 9 по вул. Заньковецької у Києві та на приміщенні школи №107 у Дніпропетровську, його іменем названа вулиця у місті Торезі Донецької області. Йому присвоєно звання Почесного громадянина міста Херсона, а набережна у парку Слави названа іменем Генерала О.Ф.Федорова.

В той же час прикро і несправедливо, що в нашій області, для розвитку якої він вніс неабиякий вклад, він фактично забутий. Переконаний, що владні органи області і міста можуть і повинні до зазначеної дати встановити меморіальну дошку на будинку колишнього обкому партії на вулиці Михайлівській у Житомирі, його ім’я занести до обласної Книги пошани, назвати його іменем одну з вулиць обласного чи районних центрів, іншим чином увіковічнити пам’ять видатного державного і політичного діяча Олексія Федоровича Федорова. Доцільно провести у навчальних та культосвітніх закладах різноманітні масові заходи. Ініціаторами цієї справи могли б виступити депутати-комуністи, ветеранські організації.

Петро Михайленко,
краєзнавець
Житомирська область