Житомирська "бютівка" Олена Бондаренко: Порозмовляли, або Фарс Back to the USSR

03.03 14:59    

Халепа. Леся Українка на своє 140-річчя конкурує з Януковичем. За кількістю згадувань у ЗМІ. Зрозуміло, не з власної примхи – Вона вже давно поза- і над- цією метушнею. А суто надзусиллями тупоголових посіпак і пахолків «Лідера», яким невтямки, що свої «розмовляння з країною» жоден керманич не провадить у день вшанування великих співвітчизників. Бо інак – або він не керманич, або це не його країна.

Це, звичайно, про керманичів, а у нас – «залізний хазяїн», тобто його діло дерев’яне – принесли – поставили - текст дали - віднесли.

Ну, й ми собі трохи погомонімо – як ото часом люди при телевізорі коментують чиєсь патякання.

Виявилося, понад 90% питань до Президента мали соціальний характер. На цьому наголошували й пан Мартиненко з «Інтерфаксу», й тьотя-з-трішки-голеньким-пупчиком (мабуть, скоро каштани зацвітуть-інвестори прилинуть:)) з контакт-центру, та й усі громадяни, організовані для дійства на майданчиках від Ужгорода до Єнакієва. Це дає підстави для принаймні трьох висновків. Перший: януковичі за рік так дістали, що, крім думки, як вижити, в людей уже інших не лишилося. Другий: «стабілізатори» так потолочили середовище під назвою громадянське суспільство, що питання верховенства права, демократії, прав і свобод людини відійшли на десятий план, люди розцінюють владу не як найнятих ними на роботу, а справді як «хазяїв» , тобто - державні інститути не працюють, країна впевнено валить у диктатуру. Третій: головною тезою, що її взяли на озброєння пахолки, розписуючи сценарій «розмовляння», було «Народові до фєні політика, опозиція, свобода слова й інша фіґня» - «била би колбаса по два двадцать». Така собі візія народу як бидла, що, властиво, притаманна бидлові.

Ще один момент, який не просто впадає, а таки гепається в око: питання наперед погоджені, віддресировані, а бідолашний «лідер» від найменшого «шага влєво», «шага вправо» вмент падає в нерви. Найбільше, здається, «повєргали в униніє» підступи про тиск на свободу слова, запровадження посади Уповноваженого з прав дитини, професійну армію, страх українців перед міліцією. А це – ну просто яйце: «Чи знаєте Ви, що сьогодні 140-річчя Лесі Українки?»…

Коли втеліпалися в тему житлокомунгоспу і брьохалися в ній впоздовж мало не півтори години, глядач, бігме, чувся свідком якогось вселенського «селектору» недорікуватих працівників ЖЕКів, іно й «самому» замакітрилося - голову Київської МДА пана Попова назвав «головою Київської обласної державної адміністрації»…

Вигреблися з ЖКГ – загрузли в «корупції». Пані журналістка (о, Фройд!) зазначила: «Ви часто робите жорсткі корупційні заяви…», а пан Президент засвідчив: «Ми значно посилили контроль по всім напрямам наркотрафіку, які йдуть через Україну». Ну, тепер ясно, чого антикорупіційний закон мав діяти з 1 січня цього року, а діятиме – коли рак на горі свисне.

Далі – суціль жування суконної шмати:«План розвитку буде найближчим часом розглянутий…», «Я провів на цю тему нараду…», «Я ще буду мати на цю тему розмову з міністром соціальної політики…» тощо. Бо не в темі. Бо невтямки, що президент і завгар – різні речі. Тобто крісла, а часом - і строки.

Але ж попри - влади хочеться ще і ще! Звідси й раптове пожвавлення, сказати б навіть, збадьорення – як від чаю «За Динамо» в рекламної мами - на темі виборчої системи: «50 на 50», а «якщо буде більше (на користь мажоритарки) – я підпишу. Словом, чекай, країно, на новий виборчий закон – як в анекдоті, не здоровий, а такий, як треба.

А посіпаки геть тупоголові – не втрималися від такої вже дешевої провокації: «федерасти», мовляв - це зовсім не ідеологи ПІСУАРу-2004, які нині гріють штанці в урядових фотеликах, а геть навпаки - западенці-«бандьори». От і питаннячко, звісно зі Львова: «Чи не вважаєте ви, що нам треба якийся час пожити окремо одне від одного?» Щоправда, винахідники самі від свого яйця і впали: народ різко захотів окремо пожити від Януковича, і то навсєгда. Як виявилося, посіпаки в такий спосіб ґрунт упослідили для демонстрування високої місії Об’єднавця Країни (наче це чиясь інша команда у 2004-му поширювала листівочки з поділеною на три сорти Україною!).

Ще одна провокашка – з Одеси. Юна студентка повідомила, що вона з русскоговорящєй срєди, а викладають у виші українською, іспити українською, і їй важко «пєрєключаться», тому нада второй гос’язик. Я не про дівча, воно й так потерпіло, давши себе виставити такою телицею. Я знову про пахолків: не забезпечили, дурбецали, хазяїнові нормальний пас, от він і мекав, бідося, що не може запровадити другу державну – російську – бо «в парламенті не вистачає 300 голосів» і просив дівчатко вивчати українську, як вона «вивчає іноземну». Уявляєте – Саркозі з телевізора бідкається, що бракує голосів у Національній Асамблеї для запровадження другої державної мови? Та ще й пропонує особливо обдарованим вчити французьку як іноземну, бо їм пєрєключаться тяжело. Де б він був за п’ять хвилин?

Ще казус. Раптом прорвалося питання про автомобілі для сільської медицини: «Що робитиме влада у сільській місцевості, адже там катастрофа, не вистачає автомобілів швидкої допомоги?!

- Швидка допомога – це дуже чутливе (російською «чувствєнноє»- О.Б.) питання, - оголосив Фьодорич. - Дуже важливо, щоб своєчасно приїхала допомога, коли людині важко. Над цим питанням працює новий міністр. Скоріш за все, в цьому питанні буде проголошена цільова программа.

Видно, «фільтр» був не в курсі, що програма «Сільська медицина» не лише працювала в Уряді Тимошенко, а що Юлію Володимирівну ГПУ якраз оце й «тягає» за «злочин» - виділення рішенням Уряду автомобілів для сільської медицини. Виходить, «сам» визнав що діло потрібне –значить, дарма «тягають» Юлю, справу треба закривать. І як його тепер панові Пшонці бути?

Ну, все, наостанок – ще дві ремінісценції. Досить, у вас і своїх не бракує.

Хтось із журналістів спитав, чи не планує пан Президент, як ото котрийся з американських, пропагувати здоровий спосіб життя – взути кросівки – й бігцем? Поки пан Президент мимрив, що він грає в теніс, я подякувала Господу, що не бігає. Бо тоді б не лише дороги, а й хідники перекривали.

На початку «розмови» від країни зринуло питаннячко, скоріше – проханнячко: «Переконайте мене,що ця реформа для таких, як я, і моє життя дійсно покращиться».

Фьодорич довгенько міркував про щось навколо пенсій і раптом подав цифірь: найменші пенсії в нас – 600-700 гривень. Я порахувала: одна люстра в Межигірському «обійсті» (50 тисяч доларів) – це, виходить, 666 найменших пенсій. Число яке нехороше - бачите? То кого треба «тягати» за корупцію? Й то ж лише один епізод...

А це – вищий пілотаж: «Я ніяких синків і пасинків біля себе не тримаю». Ги, а хто це там на дорогущому джипі з автобази Держуправління справами гарцює? А, то юний і малозабезпечений однофамілець, він же нардеп і член ПАРЄ. А ще один «тезко» де-факто Нацбанком рулить. А кум – Генпрокуратурою.

Якщо ж серйозно - чотири години країна дивилася примітивно відрежисоване, бездарне реаліті-шоу «Україну мають…» Бо ж просто поговорити з людьми очі в очі - стрьомно, от як ти людині у вічі скажеш: "Я тебе маю"? - ще у пику затопить. А цілій країні - запросто. Якщо з екрана. "Back to the USSR", коротше. Яким боком і під яким тенісом ти його не показуй - совок, воно й є совок. Хм,а ми тоді хто, якщо таке собі напротивсіхали на дурну голову?..

P.S. У Львові побили і розігнали флеш-моб, у якому «Янукович» «гнал казлов» - дівчину і хлопця в українському вбранні.

У Києві «охочих задати питання Президентові» вивезли на майданчик під сміттєспалювальний завод, подалі від людського ока.

У тому ж таки Києві студенти відверто говорили про таксу за «розмову країни з Президентом» - 100грн. Тих, хто спробували були висловити думку здорову, а не таку, як треба - розігнали.

Народний депутат, член фракції «БЮТ-Батьківщина» Олена Бондаренко