Житомир, Давиденко Роман: Історія політичної хвороби

22.04 09:07    

Здавалося б, в політиці нічого не треба придумувати і створювати многоходові комбінації, які призведуть до політичного омріяного результату. Ця хвороба під назвою політика, знову ж таки уявляється заразною, і розповсюджується від центру до регіонів.

Цьому є підтвержденням, і ситуація, що склалась у Житомирській міській раді, що є дзеркальним відображенням процесів які відбуваються у Вищому Законодовчому органі, тобто у Верховній Раді України. Виникає великий сумнів, чи самі депутати розуміють, що відбувається і чого вони прагнуть? До самостверждення, популярності чи втіхи від перемоги над опонентом?

Потрібно чітко усвідомлювати, що так можна загратися. Зразковий приклад - події біля Житомирської облдержадміністрації та відміна рішення по розробці титанових руд, яке 9 квітня 2013 року здобули житомирські селяни, не докладаючи титанічних зусиль. Фінальною стадією був імпровізований штурм приміщення Житомирської облради, та героїчний вихід Житомирського губернатора С. Рижука (де на Україні губернії?) до народу, і родзинкою цієї мезансцени його вислів: "А за це можна і в морду дати", на емоційне висловлювання мешканця депресивного району, щодо розумових здібностей керманича.

Слава Богу бійка не відбулася. Адже це могло призвести ланцюгової реакції і народних гулянь. Цього не допустили б. Та і вагові категорії були нерівні. Громада є громада! Знову ж таки, влада та депутати неусвідомлюють, що прийшовши до влади, вони не відгородилися від народних проблем, високими парканами, стінами приміщень та мандатом. Проблеми існували і будуть існувати, а криза поглиблюється, паркани руйнуються, і виявляється, що мандат - не захист на ківларовій основі.

Зазначу, що ознака здорової влади, це не тільки безперешкодне пересування без охорони, а народна і людська подяка, а якщо глобально, то любов до політиків. Назвіть хоча б декілька політиків, які мають таку честь?

Переходячи від кризи голосування та провалів взаємодії Голови міста Житомира з місцевими депутатими, вислови "помилкової" недовіри з помилками в офіційному документі "молодими та ранніми", НАРЕШТІ, синхронно з Верховною Радою запрацювали. І не відволікаючись від регіональних проблем і, коментуючи призначення і обрання секретарем Житомирської міської ради Любові Цимбалюк, хочу зазначити наступне. Не обов'язково говорити, що не існує домовленностей між опозіцією і партією влади про обрання своєї людини на ключову посаду. Про це якщо питають, то вкладають інше розуміння, ніж очіковану відповідь.

Доводити спроможність нового секретаря на дотримання регламенту міської ради, взаємодій між депутатським корпусом, голосування по питанням, прийняття рішень, та запровадження їх в життя на благо міста, буде не тільки власний ії досвід, але й колегі по фракції, і депутати в цілому, певна річ і час, в філософському розумінні. І наостанок, якщо люди довірили владі та її обранцям потужні повноваження, не треба вважати, що все відбулось. Від обійм з народом перед виборами, разворот на 180 градусів після, це шлях в нікуди, та забуття. Людям потрібно давати жити, а не виживати, як мінімум, не заважати їм це робити. Інакше - історія має властивість повторюватися і удар по владі не минучий!