Житомир, Роман Давиденко: Якби шахрай знав, то не крав

05.06 09:42    

Я не за дешеві трюки та загравання з людьми, земляками, громадянами, друзями, родичами, хто себе як вважає, по відношенню до мене та один до одного. Скажу лишень, що я проти фальші, брехні, перекручування історії, фактів, подій. Мені більше до вподоби проста прямота та конкретика, без ліричних відступів. Але знаючи зневіру суспільства до таких заяв, я власне в цьому особисто переконаний, якщо не навчився до цього часу жити та мислити інакше, то і ніхто цьому не навчить.

Задайте собі питання чи принципова я людина? Чи не поступлюся власній гідності і честі, чи продамся за пару копійок, а потім буду все життя з цим жити і чути у спину, що маю піти геть з лав "чесного" товариства… А нащадки будуть плювати вслід і згадувати мене як негідника.

А ще гірше – плюватимуть на мою могилу і паплюжити родину, яка буде варта цих слів, оскільки не переконала в іншому способі життя. Архітектура та фундамент особистості залежить від факторів, що так чи інакше на нас впливають. Це наче той орел, який сидить на вершині скелі та радить, що робити кролям унизу для того, щоб нічого не робити і щось мати. Аж поки їх не з'їдять. Нічого часом у нашій ситуації не нагадує? Підкажу – так діє влада. У переважній більшості.

Критикувати владу, вказувати їм на їхні помилки – це значить робити її міцніше. Оскільки критика – як ранкова гімнастика: здоровому не нашкодить, а хворому не допоможе. Тим більше, що можновладці і не читають, що про них пишуть, для цього є інші люди. Це як ті руки, які нічого не крали, бо для цього є інші руки.

Ознака сьогодення – маніпулювання і потурання законом, крутити їм як циган сонцем. Навіщо Верховна Рада, обласні та місцеві ради, ЦВК, ТВК та і вибори в цілому, якщо є суд?

І, щоб не прийняли народні обранці чи можновладці, у них є козирний туз, який одноособово прийме рішення на користь великому та ненажерливому паразиту. І неважливо, він в твердій валюті чи національній. Все одно, ніхто не питає про це людей, а на вівтар прибутку ставиться найдорожча цінність – навіть згідно Конституції України, це здоров’я та життя людини.

Ось наприклад, як це відбулося з титановими родовищами на Житомирщині, та рішення Житомирського окружного адміністративного суду на користь спритників-бізнесменів. Спитайте самі себе, чи знав губернатор, який пообіцяв своїм землякам, що це, скасоване облрадою, рішення, одноособово відмінить суддя, про те, що так і відбудеться? Як буде діяти громада в такому випадку? Враховуючи млявість, байдужість і непоінформованість – ніяк! Як наслідок – відсутність прозорості процедури видобутку, відсутність надходжень в місцевий бюджет, онкозахворювання та ще купа інших проблем зі здоров’ям, і смерть як фінал.

І насамкінець. За 20 років незалежності майже у всіх політиків, хто йшов до влади, було гасло: "Бандитам - тюрьми!" Посадили тільки жінку. Юлі - ВОЛЮ! А народу, на жаль, залишається тільки одне – терпіти, допоки терплячка не зламається...

Автор статті: Давиденко Роман