ОУН: Вулиці Косіора не повинно бути в Житомирі

01.07 08:40    

Націоналісти Житомира вимагають перейменувати вулицю Косіора. Обласний провідник ОУН Олександр Прищепа направив відповідне звернення до міського голови.

«Наближається трагічна дата в історії України – 80-і роковини Голодомору-геноциду 1932-33 років, в якому тоталітарна комуністична влада СССР виморила голодом близько 7-ми мільйонів українців. Ця трагедія, відповідно до статті 1 Закону України «Про Голодомор 1932-33 років в Україні», визнана геноцидом Українського народу.

Надзвичайно боляче усвідомлювати, що навіть у переддень 80-х роковин геноциду вулиці міста Житомир носять назви на честь катів української нації», - йдеться у повідомленні.

Організація Українських Націоналістів виступає на підтримку звернення від Інституту досліджень діаспори щодо увічнення в топоніміці Житомира імені генерал-хорунжого Тараса Боровця і пропонує надати його ім’я сучасній вулиці Косіора. Своє звернення націоналісти мотивують трьома указами Президента України, в яких йдеться про необхідність перейменування вулиць, майданів, провулків, що названі на честь винуватців голодомору. Указ Президента № 75/2010 постановляє вшановувати в назвах «вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов'язаних з українським визвольним рухом XX століття.»
Станіслава Косіора, який в роки Голодомору та репресій очолював Компартію большевиків УРСР, визнано винним у вчиненні геноциду українців відповідно до постанови Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року. Але, незважаючи на численні звернення від різних організацій, його ім’я і досі увічнене в топоніміці Житомира.

Житомирський обласний провід ОУН

Житомирському міському голові

п. Володимиру Дебою

Наближається трагічна дата в історії України – 80-і роковини Голодомору-геноциду 1932-33 років, в якому тоталітарна комуністична влада СССР виморила голодом близько 7-ми мільйонів українців. Ця трагедія, відповідно до статті 1 Закону України «Про Голодомор 1932-33 років в Україні», визнана геноцидом Українського народу.
Голодомор став зброєю в руках державних злочинців для покарання непокірних українців, які не сприймали окупаційної московської влади та її злочинної політики, насамперед, до винищення цвіту хліборобської нації, пограбування їх та насильницького примусу до так званих колгоспів.
Велика трагедія завдала величезних втрат українській нації, скоротила її чисельність, зломила її волю, деформувала моральні та духовні цінності. Негативні наслідки цього жахливого явища ми відчуваємо донині: навіяний тоді страх передається на генетичному рівні, втрачені в значній мірі духовні орієнтири, чиняться розбрат і чвари в суспільстві, які заважають консолідувати українців в єдину політичну націю, спроможну обрати ефективну владу та швидкими темпами розвивати свою незалежну державу.
Надзвичайно боляче усвідомлювати, що навіть у переддень 80-х роковин геноциду вулиці міста Житомир носять назви на честь катів української нації.
Тому, для забезпечення виконання Указів Президента України № 250/2007 від 28 березня 2007 року «Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні», № 856/2008 від 25 вересня 2008 року «Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів», № 432/2009 від 12 червня 2009 року «Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні», керуючись Указом Президента України № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті», з метою вшанування, відновлення історичної справедливости та правдивої історії українського визвольного руху, враховуючи приналежність Станіслава Косіора до керівників партійних та державних органів - організаторів Голодомору – геноциду в Україні 1932-33 років, що підтверджується Постановою Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року у розслідуваній Службою безпеки України кримінальній справі про геноцид в Україні у 1932-1933 роках, пропонуємо розглянути питання про перейменування вулиці Косіора.
Нам відомо про звернення до Вас, п. Голово, від Інституту досліджень діаспори щодо увічнення в топоніміці міста видатного діяча національно-визвольного руху, Отамана УПА «Поліська Січ», генерал-хорунжого Тараса Боровця (Т.Бульби-Боровця). Виступаємо на підтримку цього звернення і пропонуємо саме сучасній вулиці Косіора надати ім’я Бульби-Боровця.

Довідка.
Витяг з Указу Президента України № 250/2007 від 28 березня 2007 року «Про заходи у зв'язку з 75-ми роковинами Голодомору 1932 – 1933 років в Україні»: «…вжити в установленому порядку заходів щодо демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків, присвячених особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932 – 1933 років в Україні та політичних репресій, а також щодо перейменування в установленому порядку вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах України, назви яких пов'язані з такими особами.»
Витяг з Указу Президента України № 856/2008 від 25 вересня 2008 року «Про заходи у зв'язку з Днем пам'яті жертв голодоморів»: «…активізувати роботи з демонтажу пам'ятників та пам'ятних знаків особам, причетним до організації Голодомору 1932-1933 років в Україні та політичних репресій, а також з відповідного перейменування вулиць, площ, провулків, проспектів, парків та скверів у населених пунктах.»
Витяг з Указу Президента України № 432/2009 від 12 червня 2009 року «Про додаткові заходи щодо вшанування пам'яті жертв Голодомору 1932-1933 років в Україні»: «…вжиття в установленому порядку додаткових заходів щодо демонтажу пам'ятників і пам'ятних знаків, присвячених особам, які причетні до організації та здійснення голодоморів і політичних репресій в Україні, а також щодо перейменування в установленому порядку населених пунктів, вулиць, площ, провулків, проспектів, парків, скверів у населених пунктах України, назви яких пов'язані з іменами таких осіб.»
Витяг з Указу Президента України № 75/2010 «Про вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті»: «Визнати учасниками боротьби за незалежність України у XX столітті осіб, які брали участь у політичній, партизанській, підпільній, збройній боротьбі за незалежність України, в тому числі у складі формувань Української Центральної Ради, Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави (Гетьманату), Української військової організації, Організації народної оборони «Карпатська Січ», Організації українських націоналістів, Української повстанської армії, Української головної визвольної ради та інших військових формувань, партій, організацій та рухів, що ставили за мету здобуття Україною державної незалежності.
… уживати в установленому порядку заходів щодо гідного вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX столітті, в тому числі з активізації патріотичного виховання молоді та просвітницької роботи, найменування у населених пунктах вулиць, площ, бульварів, парків та скверів, навчальних закладів та закладів культури на честь визначних учасників боротьби за незалежність України у XX столітті та подій, пов'язаних з українським визвольним рухом XX століття.»

Витяг з Постанови Апеляційного суду міста Києва від 13 січня 2010 року: Суддя судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду міста Києва Скавронік В.М., при секретареві Бондаренко М.С., за участю прокурора відділу прокуратури міста Києва Доценко О.М. здійснив попередній розгляд кримінальної справи № 1-33/2010, порушеної Службою безпеки України за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 442 КК України, відносно…
- Косіора Станіслава Вікентійовича, 18 листопада 1889 року народження, уродженця м. Венгрув Венгрувського повіту Сєдлецької губернії (тепер Варшавське воєводство Республіки Польщі), поляка, з липня 1907 року члена партії більшовиків, у період з 14 липня 1928 року до грудня 1937 року Генерального секретаря ЦК КП(б)У, репресованого у 1938 році, розстріляного 26 лютого 1939 року, реабілітованого у 1956 році;…
На підставі викладеного, керуючись п. 8 ч. 1 ст. 6, ст. ст. 240 і 248 Кримінально-процесуального кодексу України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Закрити кримінальну справу, порушену за фактом вчинення геноциду в Україні в 1932-1933 роках відносно Сталіна (Джугашвілі) Йосипа Віссаріоновича, Молотова (Скрябіна) Вячеслава Михайловича, Кагановича Лазаря Мойсейовича, Постишева Павла Петровича, Косіора Станіслава Вікентійовича, Чубаря Власа Яковича і Хатаєвича Менделя Марковича, в зв'язку з їх смертю, які за висновком органу досудового слідства - Головного слідчого управління Служби безпеки України - з метою придушення національно-визвольного руху в Україні та недопущення побудови і утвердження незалежної української держави, шляхом створення життєвих умов, розрахованих на фізичне винищення частини українців спланованим ними Голодомором 1932-1933 років, умисно організували геноцид частини української національної групи, внаслідок чого було знищено 3 млн. 941 тис. осіб, тобто безпосередньо вчинили злочин, передбачений ч. 1 ст. 442 Кримінального кодексу України.

Станіслав Вікентійович Косіор (18 листопада, 1889 р., Польща – 26 лютого 1939 р.) – більшовицький партійний та радянський діяч, злочинець, один з організаторів Голодомору-геноциду українців 1932-1933 років. 1928-1938 роки – генеральний секретар ЦК КП(б)У.
У липні 1932 р. на III Всеукраїнській конференції КП(б)У, добре знаючи незадовільне становище з забезпеченням населення хлібом, активно підтримав вимогу Л. Кагановича і В. Молотова повністю виконати значно завищені плани хлібоздачі в Україні. За його ініціативою було створено колгоспні фонди (постанова ЦК КП(б)У від 18 листопада 1932 р.). Вилучення на початку 1933 р. цих фондів (включно з насінневими) за директивою Й. Сталіна і В. Молотова і при безпосередній підтримці Косіора, у залік виконання плану хлібозаготівель стало однією з головних причин Голодомору-геноциду 1932-33 в Україні. Безпосередньо був закріплений за виконанням хлібозаготівель з листопада 1932 в Одеській області.
Косіор – безпосередній організатор політики фізичного і духовного геноциду українського народу, що виявився в ліквідації «українізації» і проведенні політики русифікації, організації штучного голодомору 1932–1933 років в Україні, розгортанні антиукраїнського терору, фабрикуванні численних політичних процесів та масовому винищенні національної інтелігенції. Саме за часів Косіора було піддано репресіям або доведено до самогубства цілу плеяду націонал-комуністичних діячів —Хвильового, Скрипника. Виступаючи на XVII з'їзді партії, керівник Компартії України Косіор заявив, що «націоналістичний ухил у Комуністичній партії України… грав виняткову роль у спричиненні та поглибленні кризи в сільському господарстві».



Житомирський обласний провідник

Олександр Прищепа