Олена Галагуза: Про російську гру у демократію та українську глухонімоту

02.03 12:05    

26 лютого я мала цікаву бесіду із колегою з Росії. Того дня він якраз перебував у Раді Федерації і цитував Спікера Валентину Матвієнко. Валя, до речі, родом із Шепетівки. Кілька років тому вона приїздила у Житомир, а напередодні її прес-конференції мене відмовляли запитувати про вартість хутра на чиновниці.

У Петербурзі, де тривалий час на керівних посадах працювала Матвієнко, мала прізвисько “Валька-Стакан”. У середу наша землячка всіляко переконувала громадськість, що Росія не збирається компроментувати Україну.

“Россия заявляла и подтверждает свою позицию, что мы не вправе и не можем вмешиваться во внутренние дела суверенного государства, и такой сценарий не возможен”, - пише мені приятель.

Разом з тим географічний сусід не визнає Турчинова в якості майже-президента.

“Виктор Янукович строго юридически остается легитимным президентом Украины”, - цитата Матвієнко.

Тоді, у середу, Україна мовчки проковтнула повідомлення з відвертим натяком, переймаючись подальшим поділом крісел і посад.

“Председатель Совета Федерации Валентина Матвиенко считает несвоевременной инициативу о предоставлении украинцам с русскими корнями российского гражданства. Вместе с тем Матвиенко высказала озабоченность судьбой русского населения на Украине, в том числе Крыма, где проживает более 60 процентов русских”, - йдеться в офіційному повідомленні.

Далі цей відсоток зростав, і стурбованість російської влади – за прогресією також. Офіційний Київ був стурбований зростанням курсу долара по відношенню до національної валюти.

Колега ще додав, що російські журналісти поділилися на два табори: які категорично проти євромайдану і які хотіли б відкрити спеціальну рубрику. Ось така мила партизанщина. З іншого боку, опозиціонеру Навальному він не вірить. Про Крим ми також говорили. Тоді гучні заяви з боку деяких посадовців викликали непорозуміння (“мозги вправили спикеру Верховного Совета Крыма Константинову”), проте сьогодні гра на публіку стала доконаним фактом. І Матвієнко у середу стримано висловлювалася щодо півострова. Словом, російські режисери та сценаристи завжди вражають драматичністю своєї гри. Один актор у них грає усі найбажаніші ролі (як у кіно, так і в політиці). Колега каже, що Путін став іншим, відколи його знову обрали президентом.

“Цього разу він ініціював гру у демократію. Є проблеми, але те, що у вас, це страшно”, - резюмує приятель.