Екс-прем’єр України
Юлія Тимошенко два тижні тому несподівано і без виконання традиційних формальностей просто вийшла, тобто покинула залізничну лікарню в Харкові. Утаємниченим і зовсім не публічним залишається процес прийняття цього рішень про що: амністію, виправдання, скасування вироку, тощо? Таке гуманне рішення прийнято в традиційних формах, психологічного тиску, вже «нової» влади на «старий » Печерський суд. А судді( суддя) хто?
Але сьогодні вже не це головне, а те, яку роль взяла на себе леді «Ю», вимушено усунувшись від сучасних українських реалій, але впевнено пробуючи надолужуючи згаяне. Після «виходу» Тимошенко всі прогнозовано очікували скандалів, і перший скандал, це її несподівано-активна участю в роботі нового РНБО, де секретарем є авторитетний та креативний комендант Майдану А. Парубій, а головує в.о. президента О.Турчинов. Там, саме там Тимошенко показала новітнім політикам «ху іст ху» займаючи левову частину часу настановами, як і хто має діяти, при цьому, до робити цього органу ні де-юре, не де-факто не маючи абсолютно ніякого відношення.
Далі більше, на сьогодні Ю.В. вже напряму вирішує питання призначення скандально відомого на Житомирщині, і не тільки, головою Адміністрації президента Сергія Пашинського, як особисто довіреної особи.
Перший шок з цього приводу на новій посаді відчув на собі Сидір Кізін, який логічно, але «помилково» думав, що кадрову політику в області буде формувати він. Але в деяких, по справжньому психологічно «хворих» колишніх топових політиків все має бути навпаки. Саме вони, і тільки вони( на їх думку) найбільше настраждалися за весь цей час і тепер мають отримати сатисфакцію в вигляді купи нових посад, звань, можливостей, як компенсацію за перенесені, перш за все душевні страждання та переживання.
Тимошенко хоче термінового реваншу та отримання «своєї» справедливості, в тому числі і від Володимира Путіна, з яким у неї в 2009 році склалися напрочуд теплі відношення, і, на її думку, саме він мав визволити її з рук пахана і «подєльніка» Януковича, якому Кремль доручив виконувати роль президента України.
Юлію Володимирівну можна зрозуміти, вони сиділа, страждала, тощо, але від її запропонованого стилю вже тхне вчорашнім днем, прілістю та нафталіном, а все це сьогодні вже геть не сприймається в суспільстві, воно дещо якісно інше, освіченіше, пройшовши школу Майдану на масових вуличних протестів.
З психологічної точку зору Ю.В. варто змінити раніш імеджеву косу на більш сучасну зачіску в стилі а-ля Меркель, бо з косою її пам’ятають в скандальному минулому, яке давно пройшло і ніколи більше вже не повернеться.
Ю.Тимошенко сьогодні схожа на жінк, яка вийшла з декретної відпустки, де декілька років була «зав’язана» геть на інших турботах , і вийшовши в світ, хоче надолужити все і одразу, і це для багатьох видається дещо неадекватною.
Але все таки, я за те, аби Тимошенко на сьогодні «розставила» своїх людей, не на довго, до весняно-осінніх виборів, коли реальна структура в суспільстві буде відповідати реальному представленні і в парламенті, і в інших органах місцевого самоврядування. Нехай попрацюють, покажуть, докажуть, а ми восени одразу і за все запитаємо і зробимо висновки !
Більше того, я за те, аби Ю.Тимошенко пішла в президенти, тобто, прийняла участь в перегонах і отримала такий результат, на який заслуговує, який в будь якому випадку її не задовольнить, а ще тільки більше роз’ятрить і так давно розбурхану душу і серце.
Володимир Піньковський
