Хотят ли русские войны?!

10.03 14:58    

Вже котрий день з голови не виходить така собі невибагливо-патріотична пісенька, яка багато років тому назад «гуляла» на просторах Радянського Союзу в період «холодної війни», і знаєте, по справжньому сприймалася людьми того часу. Сьогодні цю тезу (хотят ли русские войны) остаточно і безапеляційно розвіює керманич Кремля, який практичними діями доводить, що його «Рассея» війни ой як хоче!

Більше того, коли в минулому сторіччі війна велась з клятими англосаксонцями, в цьому столітті з різного роду вакхабітами та непокірними кавказцями, то сьогодні гер Путлер (авторське) ладен воювати зі братами-слов’янами, материнською нацією всього православ’я, в потужних духовних центрах всього православ’я.

Новоявлений фюрер готовий воювати тільки з однієї причини: це втілення в життя його особистої мрії, – створення нової імперії на пострадянських теренах, де він є імператором.

Чому багато хто (та й я) проводять паралелі особистості Путіна і Гітлера?

довідково: "Міжнародною людиною року" назвала президента РФ Володимира Путіна впливова британська газета The Times. Вона зазначає, що 2013 рік став роком великих звершень для голови російської держави. Серед них видання називає позицію Росії щодо Сирії, політику щодо України, взаємини з опозицією всередині країни. Це саме видання в далекому вже 1938 році визначає Адольфа Гітлера «Людиною року» за особистий внесок в боротьбу за мир у всьому світі. Далі, В.Путіна (2014р) та А.Гітлера (1939р) висуваються на отримання Нобелівської премії Миру. Знову певне співпадіння це, тріумфальна перемога німецької збірної на літній Олімпіаді в Берліні в 1936р.(33 – золото, 26-срібло, 30-бронза) та переконлива перемога збірної Росії в зимовій Олімпіаді в Сочі (13-золото,11-срібло, 9-бронза)...

Все це та багато інших тотожних явищ свідчить про дуже і дуже схожі паралелі між тодішнім та теперішнім «людиною року» в боротьбі «за мир», які в підсумку перетворювались на міжнародних «людей війни».

Але в останні місяці світ змінюється, по факту Кремль вже програв інформаційну війну на міжнародному фронті на відміну від гебельсовської пропаганди і буде програвати надалі. До подій в Криму ВВП був одним з членів клубу світових лідерів, а наразі його фактично звідти ганебно витурили за спробу занурити світ у кошмар війни з абсолютно незрозумілих цілей. З цього приводу жаль не Путіна, а російський народ, який стрімко перетворюється у заручника ситуації та колосальних ризиків для всіх і кожного.
Путін ще може «спасти» ситуацію, перетворити «гарячий конфлікт» в Криму на «холодний мир» з Україною та всім Західним світом в якому не буде ні переможців, ні переможених.

Поки що не дійшло до відкритого протистояння, жертв, тотального насилля, але це може статися з день на день, з години на годину, і вся тяжкість провини однозначно ляже на Кремль та його керманича – гер Путлера.

Але є вже перші суттєві втрати в вигляді того, що Путін налаштував проти себе переважну частину, колись лояльного до нього, населення України, україно і російськомовних, партійних і без, жителів Сходу, Заходу і Півдня. По суті своїми діями Путін «зшив» різні за ментальним складом регіони України, зробив те, що не вдавалось багатьом нашим керманичам!

І головне, слов’янська єдність порушена вже давно з причин нічим не виправданої високо мірності та імперських амбіцій Кремля, і навряд чи в найближчі роки та десятиліття вдасться відновити цю єдність між росіянами, українцями, білорусами та іншими слав’янськими народами.

Чи хотів він цього? Однозначно ні, але так вийшло, вже склалося, і в цьому є головна поразка сьогоднішньої путінської Росії, самого В.Путіна та багато років вибудуваної державної ідеології путанізма.

Так чи хочуть все таки росіяни війни?

Переконаний, що пересічні мільйони росіян ні, а «пригодована» припутінська та прикремлівська верхівка так + військовий істеблішмент, який тим і живе, що з кимось воює у вісні, але хоче вочевидь та наяву.

Отож, основна поразка Путіна в тому, що і ми, і весь світ зрозуміли, саме від цього державоутворення, саме від цього політичного істеблішменту , саме від цього керманича потрібно очікувати небезпеку, тотальне ошукування та й військову агресію без будь якого приводу та без аналізу можливих наслідків.

Володимир Піньковський