ЖЕНЕВСЬКИЙ САМІТ І РЕАЛІЇ
Скупі оцінки і коментарі женевського саміту є свідченням його очевидного провалу. Хоча наївно було б сподіватися, що перша така зустріч увінчається відчутним успіхом.
Про що ж домовилися і які позиції узгодили? Про початкові кроки з деескалації ситуації в Україні. Зокрема, про звільнення захоплених будівель, площ, вулиць, інших публічних місць. Амністію протестувальників, за винятком тих, хто скоїв тяжкі злочини (РФ особливо перейнялася долею «народного губернатора Донецька» П. Губарєва). Підсилення мандату моніторингової місії ОБСЄ в Україні. Необхідність початку широкого національного діалогу в рамках конституційного процесу.
Усе начебто правильно й необхідно.
Проте Росія, судячи із її заяв, ці домовленості розуміє і трактує як встановлення, в першу чергу, порядку, починаючи з Києва. Українська сторона розуміє їх як звільнення будівель, розблокування вулиць та площ, інших об’єктів на східній Україні, виведення звідти «зелених чоловічків». Відповідно по цьому ухвалюватимуться наступні рішення щодо антитерористичної операції та військової мобілізації. Так, А. Яценюк заявив, звертаючись до «екстремістів та терористів»: «Росія була змушена засудити екстремізм і підписатися під тим, що всі бандформування будуть невідкладно роззброєні і виведені із приміщень.
Виходьте! Ваш час минув».
Про Київ – ні слова. Воно й зрозуміло: нова українська влада панічно боїться тамтешніх «активістів». Це добре видно на прикладі ситуації з приміщенням КМДА. Адміністрація міста й до сьогодні тулиться у дванадцяти місцях. У той же час східні «сепаратисти» кивають на київських «активістів». Утім, важко уявити картину, що останні кинуться виконувати женевські рекомендації, навіть якщо влада наважиться вимагати цього.
Висновок: напруження й протистояння, у тому числі і через таке розуміння домовленостей, будуть посилюватися після Великодня.
Пік конфлікту слід очікувати у першій декаді травня. Він також буде розгортатися у Верховній Раді. Не виключаю спроб переформатування коаліції для більш широкого «консенсусу».
Зауважу, що навіть Б.Обама «налаштований скептично». Правда, «з урахуванням попередніх дій Росії».
На прикладі України у більш широкому плані можна констатувати дальше послаблення правил і норм міжнародного співіснування.
Схоже, що глобальні гравці тему Криму для себе вже закрили.
Обстановку в Україні можна і треба нормалізувати, усвідомивши, врешті-решт, що за нас самих це ніхто не зробить. Для цього потрібно, щоб влада не діяла за принципом «війна все спише». І не розглядала конфлікт як сприятливе середовище для перенацілення держави, маю на увазі її ресурсів, на свої партійні та корпоративні інтереси.
