Роман Давиденко: Фальшиве гасло псевдополітика - то ознака фальшивої людини

22.09 21:36    

Політикі початківці, чи ті хто себе такими вважають, досить часто допускають елементарні помилки, піддаючись на перспективні політичні проекти, не розуміючи, що за ними стоїть, і яку політичну силу чи фінансову групу підтримують. Вважаючи, що політика та більш досвідчені політики грають по правилам, менш досвідчені йдуть на авантюрні комбінаціі, та на компроміси, які часто межують з нормами моралі, а підчас і законом. На щастя, нам є з чим порівнювати, беручи в увагу цивілізовані держави, де встановлені політичні традиціі, і на привеликий жаль маємо власний політичний хаос та «печерні традиціі», не роблячи висновки з власного досвіду.

«І так зійде! Не обдуриш, не проживеш! Обіцянка, це саме легше, що можна зробити!» - головні гасла якіми керується теперішня влада. Політичний гарем, з яким асоціюється більшість політичних партій, в якому все відбувається за правилами гарему, часто плутають з командною грою, та командою, бо в кожного - поняття команди різне.

Приховування основних мотивів приходу та методів у шляху до влади, це новий модний політичний тренд, який завойовує потенційних донорів політичних партій, та електорат в цілому. Відсутність знань, та розуміння, що далі робити, коли цю владу отримуєш, це також є однією з основних проблем дилетантів від політики, оскільки все піддається чіткім законам та прописним істинам, а не його величності «експромту та імпровізаціі».

Досить розповсюдженою помилкою є демонстрація лідерами - сили, політичноі ваги, чи ігнорування проблем та потреб колег по політичному проекту та потреб людей, які довіряють політичній силі. Вважається перевагою, що партійна дисципліна є пріоритетом у політичному проекті, але це є помилкою, оскільки в цих проектах, переважно знаходяться люди, які є самодостатні і яким нічого не потрібно доводити, власне перед самим собою.

Партія - не секта, і не банда, де усі члени пов'язані клятвою чи злочином, а інструмент приходу до влади, та метод впливу на політичні процеси. Зневіра, досягнення основної мети є причиною внутрішніх конфліктів. Цим самим підточується довіра до проекту самих засновників. А коли не віриш в те, що робиш, то і не вірять в твій проект інші.

Велику роль у «печерній політиці» має зміщення акцентів та уміння заговорити проблему. Цим добре користуються ті, хто вміло спекулює вищезгаданими методами впливу.

Також демонстрація переваги, не завжди є на користь, а частіше шкодить, тим хто її демонструє.

На прикладі політикуму Житомира і Львова, я зараз постараюсь це довести. Висловлення недовіри меру міста Житомир Володимиру Дебою, спровокувало його відставку, тим самим позбавивши тих, хто приймав в цьому участь, мати об'єкт критики на майбутнє. Таким чином самим ставши об'єктом критики помінявшись ролями, що відповідно, помножує та накоплює негатив ініціаторів.

У Львові політичні сили більш далекоглядніші і не висловлювали довіру теперішніму очильнику м. Львів пану Садовому. Знаючи про це, він так прагне розпочати політичну кар'єру у Києві разом з фракцією «Самопомічі» у КиівРаді та може у Верховній Раді. Питання, чому мер успішного міста зробив переформат політичного акценту, чи проблеми міста вирішено повністю? Я не впевнений.

Ще можна навести безліч прикладів можливих і прихованих помилок, але головним критерієм є і завжди буде залишатися порядність і професіоналізм, професіоналізм і порядність особистості. А як вона себе позиціонує - це вже її справа. І хочу підсумувати, що зі сторони завжди видніше і визнання власних помилок відрізняє нас, від печерної реальності сьогодення і цивілізації, до якої ми прагнемо. А фальшиве гасло псевдополітика - то ознака фальшивої людини, пам'ятайте це.