Як стало відомо Інтернет-виданню
Рупор Житомира, нещодавно Тернопільський міськрайсуд розглянув справу двох жительок Чорткова Тернопільської області. Злочинний дует декілька років займався прибутковим бізнесом - продавав юних дівчат у закордонні борделі. Історія цього злочину вражає своїм цинізмом.
За інформацією прес-служби МВС України, 40-річна вчителька української мови Оксана Д. замість навчати дітей, обрала торгівлю . Неймовірно, але першою потенційною жертвою, котру відправили у закордонний дім розпусти, стала теперішня спільниця організаторки Ольга Г. Відпрацювавши борг, тямуща молодиця повернулась до «дбайливої роботодавиці» та стала допомагати вербувати молодих дівчат.
Злочинниці чудово відшліфували роботу, бо були впевнені в безкарності своїх вчинків. Одна знаходила потенційних жертв, як правило, з малозабезпечених сімей, інша налагодила зв'язки за кордоном та час від часу супроводжувала «товар» покупцям. Юнкам задурювали голову чималими заробітками, а головне, оплачували витрати на поїздку та закордонний паспорт, мовляв, борг повернеш після першого заробітку. За кожну «жрицю кохання» лиходійки отримували двісті-триста доларів.
Здебільшого, зловмисниці обирали дівчат із малозабезпечених сімей, однак траплялися й такі, котрі бажали допомогти родині. Одна з таких дівчат мало не потрапила в тенета розпусти, однак дівчина вчасно дізналася про реальні заробітки і категорично відмовилась їхати за кордон. Розлючена роботодавиця закрила її у власній квартирі, вимагаючи повернути витрати за виготовлення закордонного паспорту. На щастя, друг нещасної дівчини таки довідався адресу зловмисниці та силоміць забрав полонянку додому. А спритні работорговці і тут зуміли не програти. Згодом, скориставшись паспортом врятованої дівчини, за кордон вивезли 16-річну жертву, заздалегідь переклеївши її фото. На щастя, для неповнолітньої, підробка виявилась невдалою: вже за кордоном під час перевірки документів поліцейський помітив, що паспорт фальшивий, тож дівчинку депортували в Україну. Про ті три місяці неволі нещасна відмовляється згадувати. Але коли її життя нібито увійшло в нормальну колію, вона почала зустрічатися з хлопцем. Незабаром молоді побралися, але їхнє спільне життя не склалося… про себе нагадало минуле і сім'я розпалася.
Згідно з статистикою, лише 1% жінок припускають, що їм доведеться займатися проституцією. Коли жінок вербують, їм обіцяють гарні умови праці, навіть якщо йдеться про роботу проститутки, гарантують свободу у виборі клієнта, високі зарплати, гарні побутові умови. Замість цього дівчину примушують працювати без відпочинку і сну. Їх постійно б'ють, залякують, обіцяють відзняти секс із клієнтом на відео і розмістити в Інтернеті або відправити рідним. Внаслідок цього у потерпілих виникає синдром посттравматичних порушень. Навіть на Батьківщині вони не перестають боятися, постійно уві сні бачать кошмари. Пережиті приниження і страх захворіти ВІЧ-інфекцією постійно переслідують їх. Саме тому багато хто стає наркозалежними.
Соціальний портрет потерпілих досить схожий: здебільшого це дівчата з неблагополучних сімей, батька немає, мати безробітна, діти недоглянуті. Виняток - перша жертва Наталка. Вона виросла в інтелігентній родині, мати - медсестра, батько - держслужбовець, але у 90-х роках фінансовий стан сім'ї похитнуло, і мати поїхала на заробітки за кордон. Захотіла допомогти рідним і Наталка. Якось у розмові з сусідкою, гострою на язик Ольгою, запитала: як примудряєшся ніде не працювати, а жити розкішно? «Працюю за кордоном», - посміхнулась та. «Візьми мене», - попросила дівчина. Адже в рідному Чорткові робота «кипіла» тільки на базарі. Ольга обіцянку виконала, познайомила з «працедавцем» - Оксаною, котра зовсім не сподобалась претендентці. Та що поробиш, зітхнула Наталка, вона ж лише знайде роботу. Ще «претендентку» насторожило, як Оксана поглядом оцінювала дівчину. «Швабру тримати вмієш?» - посміхнулась «шефиня». - «Вмію, - кивнула Наталя, - я готова робити все, що завгодно». - «Ну, це ми ще побачимо, - загадково протягнула Оксана, перезирнувшись з Ольгою, - витрати на дорогу я беру на себе, потім віддаси за роботу і проїзд 300 «баксів». Не переживай, митимеш підлоги в кав'ярні, хоч і не престижно, та грошенят трохи заробиш». Дівчина знову слухняно кивнула. Розмова відбувалась наприкінці липня 2002 p., а вже 16 серпня трійця сідала у Львові в автобус «на заробітки». У салоні Оксана забрала у неї проїзний документ дитини і повернула лише перед митним контролем, вклавши ще 100 доларів. Перехопивши її здивований погляд, пояснила: «Без грошей через кордон не пустять». Після перевірки і валюту, і документи знову забрала. Наступного дня Оксану немов підмінили: вона стала покрикувати на дівчину, наказала Ользі взяти в неї сумку з речами, а потім зателефонувала з мобільного. Для Наталки все відбувалось наче у сні. Не встигла озирнутись, як до них під'їхав чорний джип «Toyota Land Cruiser». Ольга штовхнула дівчину у спину: «Сідай». Безглуздо посміхаючись, відчувши себе принцесою з казки, та слухняно сіла в авто. Ще не розуміючи, що відбувається, автоматично зазначила, як у салоні Оксана передала чоловікові за кермом її документи, а він їй відрахував 150 доларів, і Ольга з Оксаною вийшли. Чоловік кілька секунд розглядав її у дзеркалі, потім сказав, що його звати Богдан, у нього є готель, де вона займатиметься проституцією. Поки вона не відпрацює 150 доларів, своїх документів не отримає. Так як мови дівчина не знає, йти їй було нікуди. Якщо не слухатиметься - здасть в поліцію, скаже, що злодійка. Між іншим, згодом Богдан так і зробив: коли через кілька місяців, порахувавши, що вже відпрацювала борг, Наталя попросила повернути їй закордонний паспорт, вночі у її клієнта раптом зникло дві тисячі злотих. Чоловік приїхав вже п'яний, де розважався раніше, не пам'ятав, але опівночі прикотив до готелю і вибрав Наталку. На ранок пан не знайшов гаманця. Дізнавшись про інцидент, Богдан схопив дівчину за плече і наказав: «Не повернеш 1300 баксів, здам у поліцію». Злякавшись, дівчина зателефонувала матері і розповіла, як її продали в бордель, а зараз хазяїн вимагає гроші за звільнення. Три дні потому Наталя в супроводі охоронця пішла в банк й отримала гроші. Чоловік слова дотримав, повернув паспорт і випустив українку. До речі, вийти на вулицю з готелю могла лише одна дівчина, і то за продуктами у супроводі охоронця. За будь-яке порушення - штраф: не танцюєш стриптиз або відмовила клієнтові - плати, не «розкрутила» на алкоголь, нагрубила - плати. Година послуг вартувала 150 злотих, із них 100 належало власникові, решта - «жриці кохання», щоправда, з цієї суми вираховували гроші за «комунальні послуги» - житло, харчування.
Розслідувати ці злочини було складно: насамперед потерпілі відмовлялись надавати свідчення, навіть задля того, щоб вберегти інших від своєї участі. Крім того, упродовж кількох років не вдавалось затримати організаторку злочинного дуету. Чортківчанка Оксана Д. майже два роки переховувалася від правосуддя за кордоном. Однак правоохоронці ретельно працювали над справою і, зрештою, жінка разом із своєю спільницею таки потрапили на лаву підсудних.
Під час суду засуджені не розкаялись у скоєному. Більш того, гope-вчитель Оксана Д. цинічно звернулася до судді: «У чому нас звинувачують? Ніхто з жінок не втратив нирку, ногу або сім'ю. Здоров'я у всіх нормальне, за кордон самі по десять разів уже з'їздили», її підтримав адвокат: «Насправді, шкоду потерпілим завдано не значну». Проте, враховуючи тяжкість злочину, суд засудив Оксану Д. до дев’яти років позбавлення волі, Ольгу Г. - до восьми з половиною із конфіскацією майна.
