У 9 з 10 випадків матеріали відеоспостереження використовуються як доказова база під час розкриття злочинів, – МВС

06.02 20:25    

У 9 з 10 випадків матеріали відеоспостереження використовуються як доказова база під час розкриття злочинів. Про це заступник Міністра внутрішніх справ України Леонід Тимченко повідомив в інтерв’ю 24 каналу.

За словами Леоніда Тимченка, станом на початок 2025 року на території України встановлено близько 69 тисяч камер відеоспостереження. З-поміж них є як і звичайні камери, так і пристрої, що мають аналітичні функції – розпізнавання обличчя або номерного знаку.

Камери значно змінили та спростили сам процес розслідування злочинів. Якщо раніше робота проходила "у полі", то наразі процес розкриття правопорушень відбувається значною мірою з залученням професійних аналітиків, що переглядають, аналізують дані та спільно зі слідчими приходять до відповідних висновків.

«З-поміж іншого у базах даних правоохоронців є фото осіб, оголошених у розшук. Вони оцифровуються, і система порівнює їх із даними з камер відеоспостереження, які мають інтелектуальні функції розпізнавання обличчя. Якщо є збіг, система визначає відсоток схожості – наприклад, 90% чи 60% – і відповідальний співробітник отримує сповіщення. Так працює механізм розшуку осіб через системи відеоспостереження», – зазначив заступник Міністра.

Крім того, що камери працюють на українську безпеку, вони також допомагають боротися з ворогом. Тимченко згадав, що саме завдяки камерам відеоспостереження вдалось відстежувати пересування російської техніки в Херсоні, коли він був окупованим. Також завдяки відео з камер спостереження вдалось ідентифікувати окупантів, що скоювали злочини проти цивільного населення в Київській області.

Також Леонід Тимченко наголосив, що розгалужені системи спостереження мають саме розвинені демократичні країни.

В Україні ж наразі, зауважив він, встановлення та функціонування камер відеоспостереження жодним чином не врегульоване законодавством.

По-перше, відсутня єдина система, яка б об'єднувала дані з різних камер спостереження та передавала їх правоохоронцям. Через це поліцейським часто доводиться особисто обходити місця злочинів і звертатися до власників приватних камер із проханням надати відеоматеріали. Цю проблему можна було б вирішити саме шляхом створення інтегрованої системи.

По-друге, немає законодавчих норм, які б регламентували, де дозволено встановлювати камери, а де – ні, що вони можуть фіксувати, а що – ні. Наразі значна частина пристроїв, розміщених у регіонах, встановлена місцевою владою, інші ж перебувають у безпосередньому розпорядженні поліції. Через відсутність чітких законів виникає плутанина щодо того, як саме має працювати система.

За камери, які перебувають на балансі місцевої влади в регіонах, МВС не відповідає. Однак відомство розробило рекомендації, зокрема, для ОВА, щодо того, як мінімізувати ризики, пов'язані з їхнім використанням.

Міністерство внутрішніх справ ще в лютому 2024 року подало законопроект, який має остаточно врегулювати ситуацію.