Жінка, яка умисно виколола око трирічному синові заради соціальних виплат, проведе за ґратами 7,5 років

26.02 16:05    

Прокурори довели в судах усіх інстанцій вину мешканки Тернопільщини у заподіянні умисних тяжких тілесних ушкоджень своєму трирічному синові. Вироком суду їй призначено 7 років і 6 місяців позбавлення волі за злочин, вчинений із особливою жорстокістю, що призвів до втрати дитиною органу зору та стійкої втрати працездатності (ч. 2 ст. 121 КК України). Наразі хлопчик перебуває під опікою іншої родини.

Трагедія сталася в одній із лікарень області у листопаді 2019 року. Перебуваючи з малюком у медзакладі, матір переконувала лікарів, що у сина нібито інфекційне захворювання. Однак медики діагноз не підтвердили. Замість того, щоб зрадіти одужанню дитини, жінка влаштовувала скандал та наполягала на наявності хвороби. Вона не працювала і жила за рахунок соціальних виплат, тож розраховувала на їх отримання через «недугу» сина.

Читайте також: Сеанс одночасної «гри»: як на Житомирщині готують громадян до національного спротиву - https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/237327-seans-odnochasnoyi-gri-yak-na-zhitomirschin-gotuyut-gromadyan-do-naconalnogo-sprotivu.html

Дочекавшись моменту, коли поруч нікого не було, жінка медичною голкою навмисно пошкодила дитині очне яблуко. Через тяжку травму хлопчик осліп на одне око.

Крім реального строку покарання, суд задовольнив цивільні позови про відшкодування витрат на лікування потерпілого та стягнув 600 тис. грн моральної шкоди на користь дитини. Наразі хлопчик перебуває під опікою іншої родини.

Захист засудженої оскаржував вирок у касаційному порядку, однак Верховний Суд залишив скаргу без задоволення.

Як зазначив заступник Генерального прокурора Віктор Логачов: йдеться про тяжку трагедію дитини, яка втратила здоров’я через умисні дії найближчої людини - своєї рідної матері. Цей хлопчик змушений буде жити з наслідками цієї травми все життя. Саме тому принципова позиція сторони обвинувачення полягала в тому, щоб забезпечити справедливе покарання, яке відповідає тяжкості вчиненого злочину та підтверджує невідворотність відповідальності за посягання на життя і здоров’я дітей.