До приїзду Арсенія Яценюка в Східній Україні ставилися доволі насторожено. Але це й не дивно - люди могли бачити його лише по телевізору, і хто він насправді, навряд чи уявляли. Незважаючи на це, весь час, що тривали з ним зустрічі (близько двох годин), люди не розходилися, навпаки - із закінченням робочого дня на площі їх збиралося дедалі більше. А найбільш «ліниві» слухали виступ Арсенія Яценюка з балконів і відкритих вікон сусідніх будинків. Так було і в Луганській, і Дніпропетровській, і в Донецькій областях.
- Звичайно, ми його знаємо, новини дивимося, - розповідає Любов Рудник (Луганськ). Дивно тільки, що з першого дня президентської кампанії його не видно по телевізору. Ось я й прийшла побачити і почути Яценюка особисто. Поки придивляюся. Подобається все, що він говорить, але з вибором я ще не визначилася. Всі ми тут в Луганську чекаємо допомоги, хоча б якоїсь?
- А якої допомоги ви чекаєте?
- Нам потрібні нормальні політики, промисловість, робота потрібна…
- Ні, я ще не визначилася. Я просто хотіла б, щоб новий президент розірвав наше замкнене коло, - продовжила її землячка Галина Лисіцина. - Ось у мене росте дитина без батька. Торік я могла і звозити дитину відпочити, до школи зібрати, одягти-взути й нагодувати нормально могла.
Сьогодні цього всього немає. Мені дуже важко. Я, звичайно, як і раніше, все найкраще віддаю дитині, щоб вона мала все необхідне. А ось я стала відмовляти собі у всьому. Новий президент повинен насамперед дати нам вудку, а вже сил і бажання ловити рибу в нас вистачить. Я ж не сиджу склавши руки. Не задля цікавості сюди прийшла. Я хочу подивитися цьому кандидату у вічі, вислухати його і попросити повернути ті «добрі часи», які колись були.
