25 червня у м. Житомирі Асоціація жінок-юристок України «ЮрФем» за підтримки міжнародних партнерів організували зустріч зацікавлених та відповідальних сторін для обговорення актуальних питань домашнього насильства. Спікерки акцентували увагу на питаннях чинного законодавства та практиці його застосування.
Голова Асоціації Христина Кіт познайомила присутніх із метою та програмою заходу, а також акцентувала увагу на важливості об’єднання зусиль усіх зацікавлених та відповідальних сторін для формування суспільної нетерпимості до домашнього насильства.
Серед спікерок форуму прокурорка Житомирської обласної прокуратури Олена Бондарчук, заступниця директора Регіонального центру з надання безоплатної правової допомоги в області Наталія Радушинська, керуюча адвокатського бюро «Алібі» Наталія Нагорна, начальниця відділу ювенальної превенції УПД ГУНП Наталія Гончарук, начальниця сектору протидії домашньому насильству Житомирського РУП Марія Зуб та інші.
Підняті ними теми стосувались багатьох важливих аспектів у протидії насильству: від необхідності змістити фокус уваги з кривдника на потерпілого (надати, у першу чергу, усю необхідну допомогу), відсутності притулків для них, відсутності механізмів притягнення до відповідальності неповнолітніх кривдників або чітких алгоритмів виконання рішень про адміністративні арешти до складності загального шляху пошуку правосуддя у справах про домашнє насильство.
Наталя Радушинська представила присутнім дослідження судової практики розгляду проваджень за обвинуваченнями по ст. 126-1 (Домашнє насильство) ККУ у період 2019-2021 років. Так, за результатами вироків у 38% приймаються угоди про примирення (але їх зміст часто свідчить про формальність покарання), у 62% - обвинувальні акти про:
- громадські роботи (56%),
- арешти (16%),
- обмеження (14%) або позбавлення волі (12%)
- та штрафи (2%).
Серед питань та зауважень, які прозвучали від учасниць заходу, були терміни та якість оформлення адміністративних матеріалів за цими фактами, необхідність формування суспільної позиції неприйняття насильства та відсутність в органів місцевого самоврядування ресурсів (матеріальних, кадрових і т. д.) для надання якісної та вчасної допомоги потерпілим.
