Йому 22, він киянин. Юрист та військовий перекладач. Документи для участі у відборі до «Люті» подав у м. Житомирі: не хотів чекати, поки дійде його черга у столиці. Вважає, що штурмова бригада – це найкраще місце, де він може застосувати свої знання.
Микита здобув фах юриста у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. А диплом про другу вищу освіту отримував у Києво-Могилянській академії вже під час повномасштабного вторгнення. Відтепер він ще й перекладач з англійської та німецької мов, молодший лейтенант запасу.
Хлопець розповідає, що його вибір піти добровольцем у штурмову бригаду «Лють» рідні сприйняли схвильовано, але з розумінням:
«Зараз такий час, що країні потрібна допомога. Треба застосовувати для перемоги все, що маєте».
До того ж вибір Микити був не випадковим: кілька тижнів тому він проводив синхронний переклад з інструкторами з країн-партнерів під час навчань спецпризначенців із полку Нацполіції «Сафарі».
«Тож я вже дещо знаю про те, як працювати з мінометами, тактику зачистки будівель тощо, - посміхається він. – Хотів би бути таким же крутим, як наші спецпризначенці».
Загалом він бачить своїх майбутніх колег підготовленими, вольовими, готовими зробити все, що можуть, аби звільнити рідну країну від загарбників.
«Абсолютно впевнений, що ми переможемо. Зараз такий час, коли треба думати не про особисте, а про державу. Бо гостро стоїть питання, чи буде існувати наша країна. Тому кожен громадянин України має зробити максимум, щоб вона існувала, розвивалась та процвітала. Щоб люди тут жили так, як у всьому цивілізованому світі».
Ділиться Микита й мрією взяти участь у звільненні Криму:
«Раніше я щороку там бував, вважав його своєю другою домівкою. Це кращі спогади з дитинства. А з 2014 року не мав бажання ступити на окуповану землю. Хочу прийти туди з прапором України».
