20-річний Владислав Волянський - чи не наймолодший піротехнік ДСНС Житомирщини. Та попри це не менш обізнаний щодо саперної справи.
Йому було всього 18-ть, коли він вирішив опановувати таку небезпечну професію.
“Коли почалася війна хотів максимально допомагати нашій державі та ЗСУ, тож знищуючи боєприпаси, якими ворог засіяв нашу землю, намагаюся бути корисним,- розповідає Владислав.
За час служби, пережив багато нових вражень: від знайомства зі справою до перших розмінувань, які відкрила перед ним нові можливості.
“Чесно кажучи, коли я тільки-но розпочав вивчати всі тонкощі саперної справи, мене охопив сильний страх за своє життя. Теоретичні знання – одне, а от реальна практика дозволила зрозуміти всі ризики цієї професії. Однак із кожним новим практичним заняттям я ставав впевненішим у своїх діях. Головне — дотримуватися інструкцій”
Менше року спеціального навчання, потім стажування – і от Владислав уже відправляється на свою першу ротацію в Херсонську область на деокуповані території. Раніше він бачив війну тільки по телевізору, а тепер на собі відчув увесь тягар роботи під звуки вибухів та на власні очі побачив обсяги руйнувань:
«Вразила розруха, спричинена війною. Також там постійно прилітало, бо було близько до лінії зіткнення. Там не було такого дня, щоб ти прокинувся і все спокійно. Вибухи кожен день, особливо зранку і вночі».
Товариші по службі кажуть, що надзвичайник з Владислава здібний, він має бажання вчитися та вже добре реалізовує свій потенціал та професійні навички під час виконання бойових завдань. На сьогодні 20-річний сапер вже має дві ротації з гуманітарного розмінування на Херсонському напрямку.
“Моя професія пов’язана зі страхом. Маємо завжди бути готовими до найгіршого. Найскладніше працювати з протипіхотними та протитанковими мінами, вони дуже непередбачувані, бо реагують на рух та можуть здетонувати в будь-яку мить”, - розповів піротехнік.
Не зважаючи на всі ризики, роботу Владислав виконувати не боїться та й мотивації не бракує.
“Це найменше, що сьогодні я можу зробити для людей і моєї країни. Хоча й не зі зброєю в руках, але роблю все від мене залежне аби скоріше настала ПЕРЕМОГА”.
