На Житомирщині вшанували подвиг бійців 94 загону прикордонників

17.07 10:39    

Їхній подвиг пам’ятає Попільня, пам’ятає Житомирщина, пам’ятає вся Україна. 13 -14 липня 1941 року бійці 94 загону прикордонників стримували німецьку танкову дивізію, яка прямувала на Київ.

70 років тому це поле не було таким мирним. Це було поле бою між прикордонниками 94 прикордонного загону і німецькими загарбниками.

Кожного року на висоті Кругляк біля обеліску вшановують пам'ять прикордонників, які майже голіруч зупиняли німецькі танки. На братській могилі згадувати всіх бійців 94 загону прикордонників та їхнього командира Івана Середу. Клали квіти на 5 місцях, де віддавали свої життя герої – прикордонники.

Пузовіков Вячеслав – голова ради ветеранів Житомирського прикордонного загону:
"І командир їх Середа і політрук Колісниченко і майор Бистров і прикордонник безіменний притулок свій знайшли на цій землі. Давно лежать в могилах братських. За них ти Богу помолись."

Пам'ять героїв на місцях їхньої бойової слави вшановують земляки попільнянці, від малого до великого, і представники теперішніх прикордонних сил Житомирщини.

Константи Калган – начальник Житомирського прикордонного загону:

"Дуже вдячний керівництву, громаді і ветеранам, які підтримують і вшановують пам'ять. Знаходять місця загибелі, перепоховають останки і вшановують пам'ять."

Цілими сім’ями і навіть поколіннями люди приходять до могил та обелісків. Батько Володимира Федоровича безпосередньо приймав участь у боях під Попільнею. Прийшов віддати шану прадідусеві і маленький Матвійко.
Володимир Нікітюк – син ветерана:

"В цій битві брав участь мій батько і його прадід, один з не багатьох хто залишився живий. Ми в сім’ї прийняли рішення, що сюди будуть приїздити і діти і внуки і будуть знати правду про цю страшну війну."

Вже традицією стало в цей день поздоровляти полковника у відставці, прикордонника Суворовцьова Миколу Федоровича. У свої 93 дуже емоційно розповідає про ті страшні події, от тільки пам'ять підводить. Ветерану ще й досі присвоюють медалі та звання, а Микола Федорович каже, що в нього їх достатньо. Найкращим подарунком він вважає проведення газу до своєї оселі. Самостійно підключитись не вистачає коштів. Уся надія на керівництво області.