Тамара Мислива: Не всі продукти, які вирощують житомиряни вдома - безпечні

25.04 10:48    

Проблема безпеки харчових продуктів наразі вийшла на одне із провідних місць серед екологічних проблем, які турбують громадян нашої держави. Ми є те, що ми їмо, отож саме від якості продуктів харчування залежить наше здоров’я. Однак, фактичний стан справ, який підтверджують і маса публікацій та телерепортажів у ЗМІ, щодо контролю якості харчових продуктів, наявних у торгівельній мережі, є вкрай незадовільним, а сама якість продуктів – по меншій мірі сумнівною, а у багатьох випадках такою, що прямо загрожує здоров’ю людей. І тут на допомогу нам приходить продукція власного виробництва, насамперед, картопля та овочі, вирощувані на власних присадибних ділянках. Традиційно вважається, що те, що вирощене вдома – екологічно безпечне і найкращої якості.

Чи відповідає це дійсності і чи дійсно домашня сільськогосподарська продукція корисна і безпечна? З таким запитанням ми звернулись до доцента кафедри охорони довкілля та збалансованого природокористування Житомирського національного агроекологічного університету, кандидата сільськогосподарських наук Мисливої Тамари Миколаївни.

Питанням оцінки екологічної безпечності сільськогосподарської продукції, вирощуваної громадянами у приватному секторі на власних присадибних ділянках, я займаюсь понад 10 років і однозначно можу стверджувати, що не все, що ми вирощуємо вдома, безпечне, корисне і придатне до споживання.

Як же так, адже у домашніх умовах ми самі контролюємо, що і як вирощувати, скільки і яких добрив вносити у ґрунт та які пестициди застосовувати чи не застосовувати?
У тому то й вся справа. Саме неконтрольоване і науково не обґрунтоване застосування пестицидів і агрохімікатів пересічними громадянами на власних городах і призводить до накопичення у грунті у надмірних кількостях важких металів – небезпечних токсичних речовин, які мають канцерогенну дію, тобто здатні викликати онкологічні захворювання різної локалізації. Ось конкретні цифри. У органічних добривах може міститись від 5 до 55 мг/кг міді та від 15 до 250 мг/кг цинку, азотні добрива вміщують до 27 мг/кг свинцю і до 42 мг/кг цинку, фосфорні – до 170 мг/кг кадмію, до 300 мг/кг міді та понад 1400 мг/кг цинку, а пестициди – від 20 до 85 % кадмію (інсектициди) та до 50 % міді (фунгіциди). Забруднення ж грунту неминуче спричинить і забруднення рослин, вирощуваних на ньому.

Який же стан забруднення грунту важкими металами на території міста Житомир та в межах його приміської зони?
Протягом 10 років нами проводяться дослідження рівнів забруднення міддю, цинком, свинцем та кадмієм – найбільш типовими для Житомирської області токсикантами ґрунтів у межах ділянок індивідуальної житлової забудови таких мікрорайонів, як Східний промвузол, Мар’янівка, Крошня, Корбутівка, Мальованка, а також у межах центральної та завокзальної частин міста. Згідно з орієнтовною оціночною шкалою небезпеки забруднення грунти в межах усіх досліджуваних мікрорайонів (за виключенням мікрорайону «Мальованка», де ситуація характеризується як небезпечна) відносяться до категорії надзвичайно небезпечного забруднення і є непридатними як для сільськогосподарського використання в цілому, так і для вирощування картоплі та овочів зокрема.

А яка ситуація щодо забруднення грунту важкими металами у приміських населених пунктах?
Не набагато краща, ніж у межах міста. Нами виконувались дослідження грунту у межах 15-кілометрової приміської зони м. Житомир на території, яка охоплює сільські населені пункти: Левків, Зарічани, Клітчин, Слобода – Селець, Довжик, Кам’янка, Оліївка, Тетерівка, Станишівка, Березина. В ході проведених досліджень встановлено, що грунти в межах цієї території забруднені надмірними кількостями міді, свинцю та цинку, а найбільш небезпечною в екологічному відношенні щодо забруднення грунту важкими металами є територія в межах сіл Слобода – Селець та Клітчин.

Якою ж тоді є якість картоплі і овочів, вирощуваних на таких забруднених грунтах?
Санітарно гігієнічна якість картоплі та овочевої продукції, вирощуваних на присадибних городах в межах території індивідуальної житлової забудови м. Житомира, є незадовільною, а домінуючими її забруднювачами виступають кадмій і свинець, перевищення гранично – допустимого вмісту яких фіксується відповідно у 40 – 96 % та у 24 – 70 % проаналізованих зразків.
Щодо рослинницької продукції, яка вирощується на території сільських населених пунктів приміської зони, то домінуючим забруднювачем овочевої продукції виступає Cd, вміст якого перевищує нормативний показник у 2 – 12 рази залежно від культури. Максимальні кількості полютантів накопичують квасоля білa (Cd, Zn, Pb), кукурудза цукрова (Cd, Zn) і петрушка листкова (Cd, Zn, Pb), а мінімальні – капуста білоголова та представники родини Гарбузових – огірки кабачки звичайні і цукіні.

З Ваших пояснень виходить, що вся продукція, вирощувана у приватному секторі, забруднена надмірними кількостями надзвичайно небезпечного токсиканта – кадмію. Однак Ви ж і зазначаєте, що забруднення ним грунту знаходиться у межах норми. Звідки ж тоді береться цей небезпечний елемент у рослинах?
Поясню. Кадмій володіє високою мобільністю: він рухомий у грунті, легко поглинається рослинами не лише через кореневу систему, а й через листковий апарат та проникає у всі їх органи. Останнє, вірогідно, можливе через хімічну спорідненість Cd із Zn, через що рослинний організм, вочевидь, не розрізняє ці елементи і споживає кадмій на заміну цинку. Крім того, вагомим джерелом привнесення кадмію у ґрунт є спалювання листя, трави та інших рослинних решток, яке дуже широко практикується населенням. Наприклад, у одному кілограмі попелу дикорослих трав може міститись від 0,02 до 0,03 мг кадмію, з 1 кг спаленого листя в ґрунт додатково привноситься до 0,3 мг кадмію, а попіл з найбільш поширених представників бур’янової рослинності може вміщувати понад 0,3 мг/кг цього елемента.

Яким є вихід із ситуації, що склалась? Чи його немає?
Вихід є завжди і шукати його слід виходячи із конкретних умов, що склались. Ідеальний вихід – взагалі не займатись городництвом, однак не для всіх він прийнятний. Зауважу, що в особистих господарствах населення вирощується близько 92 % картоплі та понад 95 % овочів від загальної їх кількості, що виробляється у межах нашої області. Ще один вихід – уникати критичних щодо накопичення сільськогосподарських культур рослин, які для кожного обстеженого нами мікрорайону і сільського населеного пункту різні. Зокрема, в межах мікрорайону Крошня небажано вирощувати капусту білоголову, картоплю, моркву та столові буряки; в межах мікрорайону Мальованка – картоплю, столові буряки й капусту білоголову, на території Корбутівки слід утримуватись від вирощування цибулі ріпчастої, картоплі, моркви і столових буряків, на Мар’янівці (насамперед це вулиця Саєнка) – картоплі і моркви.

Що робити, коли вирощена на власному городі продукція – основне джерело продуктів у раціоні населення і від її вирощування відмовитись неможливо?
За умови неможливості уникнення споживання забруднення овочевої продукції важкими металами для зниження поступання полютантів у організм людини необхідно:
• у капусти білоголової обов’язково видаляти внутрішній качан, особливо його корову частину;
• при споживанні у їжу столових буряків видаляти нижню частину коренеплоду, де концентрується максимальна кількість цинку, свинцю і кадмію;
• при споживанні моркви столової, вирощеної в умовах забруднення цинком і свинцем, видаляти центральну частину коренеплоду;
• у перцю солодкого видаляти верхню частину плоду з насінням за умови забруднення його цинком і свинцем, а при забрудненні міддю й кадмієм – ще й нижню чверть плоду;
• за умови забруднення огірків цинком, свинцем і кадмієм обов’язково видаляти верхню третину плоду, де зосереджені максимальні кількості забруднювачів;
• при споживанні кабачків видаляти шкірку плоду, в якій сконцентровані максимальні кількості полютантів;
• у зеленних культур (петрушка листкова, кріп) видаляти стебла і черешки, в яких концентрується максимум забруднювачів, особливо кадмію.