В черговий раз деякі засоби масової інформації, включаючи телевізійні канали, поширили неперевірену, а точніше, абсолютну брехливу інформацію щодо командира 8-го армійського корпусу генерал-лейтенанта Петра Литвина.
Вперше інформація, що
генерал Литвин нібито залишив свої війська, з’явилася на сайті «Обозреватель» з легкої руки заступника губернатора Дніпропетровської області Геннадія Корбана. Та, мабуть, стаття не досягла поставленої мети, тому цього разу автором наклепів стає «бойовий»
командир батальйону «Дніпро-1» Юрій Береза, чию брехню з великим задоволенням показують та цитують в ЗМІ, нітрохи не переймаючись тим, що пан Береза так чи інакше залежить від того ж таки Геннадія Корбана (звідки фінансується батальйон?)
В зв’язку з цим у мене, як у людини військової, котра весь цей час разом з іншими офіцерами пліч-о-пліч знаходиться з генералом Литвином виникає відразу декілька запитань до людини, що носить військову форму та асоціює себе з словами «офіцер» та «офіцерська честь» - до Юрія Берези:
По-перше, де і коли Ви, як командир батальйону, зустрічалися з керівником сектору «Д» генералом Литвином? Та й загалом, чи знайомі Ви з ним особисто?
По-друге, командир 8-го армійського корпусу генерал Петро Литвин був керівником сектору «Д» з 20-го липня по 25-е серпня. Чи був протягом цього часу очолюваний Вами батальйон «Дніпро-1» підпорядкованим керівнику сектору, якщо так, то які задачі Ви виконували? А якщо ні - то до Вас виникає ще безліч запитань.
Особисто я можу відповісти відразу на ці запитання – відповідь «ні», але мені дуже цікаво почути Вашу версію.
І
по-третє, безпідставно звинувачуючи генерала Литвина в дезертирстві та приписуючи йому «авторство» в Іловайській трагедії, чи не покриваєте Ви бездарність або прорахунки інших людей? Адже недарма говориться, що кращий захист - це брутальний напад.
Прикро про це говорити, але своїми наклепницькими заявами Юрій Береза особисто плюнув в обличчя офіцерам управління корпусу. Він оббрехав людей, які з 9-го березня покинули свої домівки і стали на захист Батьківщини.
А де був Береза, коли військовослужбовці 8-го армійського корпусу з 16-го березня «закрили» південні рубежі нашої держави? І закрили надійно. Зараз ніхто вже і не згадує, що на початку весни вторгнення з боку наших «братів» чекали саме з Криму, а не з Донеччини чи Луганщини.
Це вже потім акцент на дестабілізацію в країні був зміщений на Схід.
До речі, тут виникають питання,адресовані не тільки Березі. Чому з 8-го армійського корпусу передали майже всі військові частини в підпорядкування оперативних командувань «Північ», «Південь», а потім по створеним секторам? Невже в Дніпропетровську чи в Рівному недостатньо своїх військових частин?
Можливо якраз тому, що саме військові частини 8-го армійського корпусу є одними з найбільш підготовленими та боєздатними в Збройних Силах України. І це не пафос, це не перебільшення. Це – ствердження, яке ніхто не зможете спростувати. (Я не говорю про Високомобільні десантні війська, ЧЕСТЬ ЇМ І ХВАЛА!)
Керівником сектору «Д» наш командир став у дуже складній ситуації. Перед особовим складом була поставлена завідомо нездійсненна задача - закрити коридори для проходу ворожих колон у секторі, який прострілювався наскрізь – до того ж обстріли велися з двох боків.
(Більш детально про ситуацію, що склалася в секторі «Д», станом на 22-е липня можна ознайомитись за посиланням (
http://112.ua/mnenie/krizis-v-sektore-d-reportazh-s-granicy-s-rossiey-91671.html) Адже якщо всі «вірять» Юрію Березі, то чому б не повірити професійному журналісту і кадровому офіцеру МВД Юрію Бутусову?)
Складалось враження, що частини сектору зумисне посилали на вірну смерть, не ймучи віри нашим доповідям та нашим розвідданим про наявність російських військ та танків. Так було під Степанівкою, Савур-Могилою, Амвросієвкою. Віддавалися накази – і підрозділи сектору їх виконували, але такою дорогою ціною….
Наш штаб – пункт управління сектору «Д» - був розміщений менше ніж за 40 км від кордону з Росією, на передовій. Можливо і не було ніякої потреби його переміщувати його в Кутейниково, а потім назад, де 21-го серпня нас дуже «тепло» накрили «Урагани».
5 «двохсотих» і 12 «трьохсотих» - результат дружнього «привітання» Росії. І якщо б ми після обстрілу не перемістилися в запасний район, (а через 2 години почався повторний і ще інтенсивніший обстріл), то загиблих було б набагато більше, не кажучи про поранених. Про що б тоді співали такі «Берези»? Про героїзм генерала Литвина, чи про те, що він бездарно «угробив» людей?
Ми – люди військові і не маємо права ставити під сумніви рішення вищого командування. Але будь-який солдат, а тим паче офіцер, має право звернутись до у відповідні органи, якщо він сумнівається в законності того чи іншого наказу, або при створенні (виникненні) певної надзвичайної ситуації.
Чому цього не робить офіцер (чи бізнесмен?) Юрій Береза, якщо він впевнений, що генерал Литвин зрадник? Чому не напише відповідний рапорт, а говорить про це лише на телебаченні та в інтернеті?
Нехай говорить. Але говорить про все, а не тільки про те, що йому «дозволили» говорити.
Чому він не говорить, що Іловайськ ніколи не входив в зону відповідальності сектору «Д», і що Іловайськ - це сектор «Б» і кому підпорядкований цей сектор? Що батальйон «Дніпро-1» виконував завдання саме в цьому секторі, а не іншому? Чому?
Можливо це - «Його величність Піар»? . Якби він цього не зробив - то хто б знав Юрія Березу? А так скоро вибори і ми подивимось, де ще засвітиться ця поважна особа.
А, можливо, він намагається перекинути проблему з «хворої голови на здорову», або виконує чиєсь замовлення. Особисто я навіть здогадуюсь (майже впевнений) чиє. Але про це будемо говорити трохи пізніше, коли все скінчиться. Дай Боже якнайшвидше! І тоді про це ми ще поговоримо. І не тільки про це.
А тепер трохи фактів. Саме фактів, а не домислів, фантазій і т.п.
Управління сектору «Д» виходило в район відновлення боєздатності 25-го серпня, відповідно до директиви штабу АТО (що дуже легко перевірити). Виходило позаду всіх військ, і наш командир виходив останнім. На відміну від «легендарного» комбата Берези.
А що ж було у секторі «Б» під Іловайськом? Хто скаже правду?
Тільки за повідомленням РНБО там загинуло близько сотні та потрапило в полон 200 наших бійців. Це тільки офіційні, встановлені на даний час цифри. А скільки там всього загинуло? 100, 200, чи може ще більше?
Чи може це такий тактичний хід - положити хлопців і все одно відступити?. А чому раніше не відійшли? Кому це запитання? Березі, керівнику сектору, чи ще вище? Стовідсотково впевнений, що питання не до простих бійців, які дійсно ГЕРОЇ! І ті, хто вже ніколи не повернуться, і ті, хто тримав оборону, а потім відступили, адже іншого вибору в них не було.
І знову чергове запитання до комбата Берези. Чому Ви і ще дехто з вами, успішно вийшли (чи виїхали на броньованому автомобілі, а може побігли?) з оточення, швидко «з’явившись» в інтернеті, а Ваші бійці залишились ще там, в ОТОЧЕННІ. І з якого виходять до цих пір?
То хто кинув свої війська? І хто заслуговує на слово «зрадник»?
А тепер останнє запитання до
Юрія Берези. Хто буде наступним у Вашому списку звинувачень? Керівник АТО, Генеральний штаб чи Міністерство оборони? А може сам Верховний Головнокомандувач?
Пройде час і життя все розставить по своїм містам. Приказка гласить: «пес гавкає – караван іде». Управління 8-го армійського корпусу разом з своїм командиром генерал-лейтенантом Петром Литвином відповідно до директиви у визначеному районі виконують поставлені перед ними завдання. І не майору Березі судити розпорядження вищих штабів. А оцінку нашому командиру і нашим діям та поступкам нехай дають ті посадові особи, хто має на це право. Це не Ваша компетентність і Ви не маєте ніякого морального права це робити, якщо ви носите пагони і являєтесь офіцером - офіцером Збройних Сил України.
А от нам, офіцерам управління корпусу, дуже хотілося б зустрітися з Юрієм Березою, командиром батальйону «Дніпро-1», – просто для того, щоб подивитись в очі і НЕ потиснути йому руку.
ТАКОЇ ЧЕСТІ ВИ НЕ ЗАСЛУГОВУЄТЕ, МАЙОРЕ! Володимир Вовкогон
