Триває четверта хвиля часткової мобілізації. Вона необхідна, щоб дати перепочинок хлопцям, які вже рік боронять Україну на Донбасі. Однак не всі представники сильної статі, отримавши повістку, поспішають виконати свій обов’язок перед Батьківщиною.
«Захист Вітчизни – це іспит на мужність, відвагу і доблесть. Це іспит на право називатися справжнім українцем, патріотом, захисником рідної землі».
Так вважає скромний небагатослівний чоловік,
військовослужбовець 13-го батальйону 95-ї окремої аеромобільної бригади Юрій Нєчаєв. Його фото можна зустріти на біл-бордах, розміщених у Житомирі і в районах області.
Юрій – контрактник, служить у батальйоні з 2011 року. З початком ускладнення ситуації відправився на південь, на Арабатську стрілку, потім було Добропілля, Слов’янськ, гора Карачун на Донеччині.
«Поїхав із Житомира 8 березня 2014 року – саме того дня ми хрестили синочка, який недавно народився, - згадує військовослужбовець. – Майже рік мене не було вдома, то й не бачив, як він ріс». Зараз сину – 1 рік, а доньці – 3. Сім’я мешкає в Озерному Житомирського району. Дружина Олена переживає за свого чоловіка, хвилюється, коли вчасно не отримає вісточку від нього. Мати Юрія водночас і пишається своїм сином, і хотіла б обійняти і нікуди не відпускати.
Зараз Юрій вдома, у військовій частині. Чекає на нове завдання. І немає у нього думки залишити військову службу, хоча рік перебував у гарячих точках. Слава Богу залишився живий і неушкоджений.
«Рішення має прийняти кожен сам за себе. Але там, на сході, зараз дуже складна ситуація. Ми, чоловіки, захисники своєї родини, свого міста, маємо йти туди, де війна. І ховатися, коли потрібна наша допомога, ми не маємо права», - каже 28-річний Юрій Нєчаєв, гарний син, люблячий батько, добрий чоловік і справжній герой. Завдяки таким хлопцям, мужнім і скромним, все в Україні буде добре.
