6 жовтня 2015 року відбудеться урочисте відкриття пам’ятних дошок, встановлення яких присвячено 95-й річниці польсько-українського союзу, укладеного Головним Отаманом Симоном Петлюрою і Маршалом Юзефом Пілсудським.
Пам’ятну дошку встановлять на фасаді кінотеатру «Україна».
Програма заходу:10:00 год. – встановлення пам’ятних дошок, спільна молитва;
10:45 год. – відкриття виставки про Союз Орла з Тризубом;
11:00 – показ фільму «Трудне братерство» в кінотеатрі «Україна».
Також в приміщенні кінотеатру буде розміщено бронзовий барельєф очільника польської держави, котрий навесні 1920 року перебував у Житомирі.
Урочистості відбудуться за сприяння
ЖОМГО «Союз Польської Шляхти»,
варшавської Фундації «Свобода і Демократія» та Сергія
Сухомлина.
На урочисте відкриття пам’ятних дошок запрошують житомирян, гостей міста і представників ЗМІ.
95 років тому Польща була єдиною державою, яка зі зброєю в руках виступила на захист української незалежності.
Пам’ятна дошка присвячена 95-ій річниці польсько-українського союзу, укладеного Головним Отаманом Симоном Петлюрою і Маршалом Юзефом Пілсудським, буде відкрита 6 жовтня 2015 року, на фасаді будинку кінотеатру „Україна” по вулиці Київській 13. Урочистості відбудуться за сприяння ЖОМГО „Союз Польської Шляхти”, варшавської Фундації „Свобода і Демократія” та Сергія Сухомлина. Також в холі кінотеатру буде розміщено бронзовий барельєф очільника польської держави, котрий навесні 1920 року перебував у Житомирі.
Історична довідка:21 квітня 1920 року у Варшаві між урядами Української Народної Республіки і Другої Речі Посполитої була підписана угода про кордони і взаємне визнання. Через три дні – 24.04.1920 року була підписана цілком таємна військова конвенція про наступ на більшовицьких окупантів.
«За вашу і нашу свободу!» - під цим гаслом 25 квітня 1920 року об’єднані польсько-українські війська атакували загарбників. Союзники прорвали фронт 12 червоної армії. 26 квітня 1920 року, після блискавичного бою в передмісті, польські війська на чолі із полковником Стефаном Домб-Бернацьким розгромили більшовиків і звільнили Житомир від російських більшовиків.
Юзеф Пілсудський на головному майдані Житомира заявив: «Вірю, що український народ докладе максимум зусиль, щоб за допомоги Речі Посполитої Польської вибороти свою свободу». В свою чергу, в день визволення Житомира, головний отаман військ Української Народної Республіки Симон Петлюра у відозві до громадян України проголосив: «Народе український! Польський народ в особі свого Начальника Держави і Головного Вождя, Юзефа Пілсудського і в особі свого Уряду вшанував твоє право на створення незалежної республіки і визнав твою державну незалежність».
Переважна більшість житомирян підтримувала уряд Української Народної Республіки і радо вітала воїнів-визволителів. Не є жодною таємницею, що влада більшовиків була принесена в Україну на багнетах червоної армії. Всупереч вільному волевиявленню громадян УНР. Про це свідчать результати виборів до Всеросійських Установчих Зборів, які відбулися в листопаді 1917 року. За більшовиків в українських губерніях проголосувало лише 10 відсотків громадян (для прикладу, в Росії – 25 відсотків). Водночас, 90 відсотків народної підтримки отримали українські партії, які входили до складу Центральної Ради УНР. Ради робітничих, селянських і солдатських депутатів в Україні теж засудили заколот більшовиків у Петрограді.
Саме тому навесні 1920 року житомиряни із надією вітали визволителів. На жаль, радість тривала недовго... 12 червня 1920 року більшовицькі загарбники знову вдерлися до Житомира. Терор, масові арешти, страти і голод стали для міста звичайним явищем...
Впродовж кількох років більшовицької окупації населення понад 100-тисячного Житомира зменшилося на половину. Про це свідчить статистика. Оскільки, до більшовицького загарбання, незважаючи на світову, громадянську і національно-визвольну війни, які тривали від 1914 до 1920 року, населення Житомира зросло з 88 до 100 тисяч жителів. Водночас, за перші вісім «мирних» років більшовицької окупації кількість мешканців Житомира зменшилася на 43 тисячі осіб. В 1929 році в місті залишилося лише 57 тисяч мешканців.
ГеноцидУ книзі Гуннара Гайнзона «Словник народовбивств» («Rovohlt Taschenbuch», 1998 р.), що була видана з нагоди 50-ліття Конвенції ООН (1948 р.), на сторінці 56 можна зустріти імена Лєніна і Сталіна в числі найкривавіших тиранів: «Сталін – 42 672 000 жертв, Мао Цзедун – 37 828 000 жертв, Гітлер – 20 946 000 жертв, Лєнін – 4 017 000 жертв».
