З початку існування благодійного Фонду «Міжнародна асоціація підтримки України» за підтримки іноземних партнерів організовує лікування наших бійців закордоном, де наші військові отримують кваліфіковану допомогу у
США, Франції, Австрії, Естонії, Словаччині, що уже дало можливість втрятувати життя і здоров’я понад сотні військових.
І сьогодні вранці у Париж вилетів літак, на борту якого два молодих бійці «Азову» Мамонтов Павло та Дімчук Сергій. Їх чекають у французькій клініці на півдні країни у Монпельє. Це перша для них подорож у Європу та просимо Бога, щоб вона була вдалою. Адже обоє отримали численні травми, у Павла нещодавно була шоста операція, під час якої витягнули одну з вставлених пластин, видалили частину кістки, що видозмінилася, почався остеомеліт, саме через це не зростаються досі кістки на пальцях, які переламало уламками. Сергія важко поранило напередодні Дня Незалежності минулого року під Іловайськом, коли потрапили у засідку терористів. Як згадує його товариш – Сергія зшивали заново, численні травми і багато уламків у тілі і досі віддають невимовним болем. На жаль, в Україні не можуть надати необхідної допомоги, потрібні вкрай складні операції для хлопців, які роблять закордоном.
Голова благодійного фонду «Міжнародна асоціація підтримки України» Оля Чуйко розповідає: «Асоціація відправила на безкоштовне лікування понад сотню постраждалих "майданівців" і військовослужбовців зони АТО до провідних клінік Франції, Австрії та Німеччини. Дуже болить за кожного, адже це наші сини. Ми робимо усе можливе і неможливе. І віримо у краще». Рік тому Оля Чуйко заснувала благодійний фонд «Міжнарожна асоціація підтримки України» та організувала представництва асоціації у п'яти країнах світу: Німеччині, Франції, Австрії, Словаччині та США, що дало змогу не тільки лікувати, але в більшості випадків рятувати життя наших військових.
По дорозі в аеропорт Павло Мамонтов згадує: «Одне з завдань, на яке ми виїхали було дуже важливим і ризиковим, так як в районі Гранітного, ворожі гради та міномети почали обстрілювати колони наших військових, а не попадаючи по ним лупили і по селам, нашою бойовою задачею було відведення на себе вогню що дозволило б нашим військам зайняти вигідні позиції і знищити ворога. Як потім повідомили, з перших же залпів ми знищили ворожий склад з боєприпасами та артрозрахунок ворога, але у відповідь прилетіла міна 120 калібру, і розірвалась недалеко від мене та побратимів. Після спалаху мене відкинуло і розкрутило, мені відірвало два шматки м’яса на правій руці, роздробило кістки на передпліччі та переламало і обшпарило пальці, як виявилось ще й перебило нерв уламком, через що тепер не рухається мізинець».
23 річний Павло сподівається, що скоро повернеться додому, до молодої дружини. У Сергія є 7 місячний син Сашко, він також чекає татка з нетерпінням як і дружина. Та бійці кажуть, що хочуть продовжувати боротьбу. Розчаровують політики та місцеве населення, яке не дуже доброзичливо ставиться до наших військових, та гріє думка про рідних і волонтерів, які їм постійно допомагають, діляться бійці. Сергій за фахом художник, він схвильовано додає, що тепер не може малювати, адже руки – це головні інструменти. Та віримо, що французькі лікарі зроблять усе можливе, щоб Сергій Дімчук зміг знову малювати. За словами хлопців, в «Азові» багато творчих особистостей, зокрема актори, художники, журналісти, це підкреслює, що кожен з нас хоче жити у справді незалежній та економічно здоровій країні. «Хочу скоріше одужати та повернутись до побратимів в АТО, бо справа ще не завершена» - додає Павло. І Сергій підтримує товариша.
Благодійний Фонд «Міжнародна асоціація підтримки України» вдячний асоціації "Медична і благодійна допомога Франція-Україна" за сприяння в організації поїздки. І особливо велика вдячність Марині Рябиновій, яка доклала титанічних зусиль для погодження усіх організаційних питань.
Також прохання, якщо у Вас є друзі, які живуть у Франції і можуть відвідувати наших військових, будь ласка, сконтактуйте з Благодійним Фондом «Міжнародна асоціація підтримки України».
