Православна молодь духовно-просвітницького центру Свято-Михайлівського кафедрального собору м. Житомира 16-17 жовтня 2009 року здійснювала паломницьку подорож до "українського Афону" – Манявського Хресто-Воздвиженського чоловічого монастира що на Івано-Франківщині.
Незважаючи на прохолодну та сиру погоду і на те, що півтори доби потрібно було провести в автобусі, охочих було багато. І вже ввечері 16 жовтня від Михайлівського собору рушив у 1100-кілометрову поїздку гарненький автобус, а в ньому – 48 паломників. Очолював групу настоятель Свято-Михайлівського кафедрального собору митрофорний протоієрей Богдан Бойко, для якого виховання православної молоді є чи не найголовнішим у житті.
О пів на шосту ранку ми вже були в Маняві і ще півтори години додивлялися сни. Дорогою до монастиря захоплено вбирали очима та фотоапаратами красу осінніх Карпат, захоплено обговорювали вплив такого чистого повітря на організми житомирян і пробували грати у сніжки – хто його знає, коли у Житомирі буде такий товстий шар снігу.
Після Літургії настрій був радісний та піднесений, оскільки майже всі посповідались і причастились Тіла і Крові Христової.
До речі, в монастирі потурбувались не тільки про наші духовні потреби – нас чекав смачний обід із монастирських страв.
Ми оглянули храми монастиря, помолились біля "Блаженного Каменя", послухали цікаву, змістовну розповідь про історію монастиря і, наситившись духовно, тілесно, естетично та інформаційно, повернулись до рідного автобуса. Чому рідного? Бо у ньому, разом із водієм Олексієм, ми відвідали Львів, Чернігів, Київ, Крим та багато інших святинь.
Цього разу ми мали змогу помилуватись Івано-Франківськом. Місто вразило всіх без винятку не лише неповторною вишуканістю і красою але й багатством української літератури і музики в книжкових та музичних магазинах. Скупивши сувеніри (книги, диски) сфотографувавшись напам'ять, вирушили далі.
По дорозі до дому, ми повернули до Зарваниці, що на Тернопільщині. Нас там радо зустріли та провели екскурсію, люб’язно запросивши на щорічну прощу.
Дорогою додому ми ділились враженнями та дякували Богові за таке прекрасне паломництво.
