Відродження святині пращурів
...Що бо лиш сіє людина, те і пожне.
...Тому, отже, поки маємо час, чинім
добро для всіх, радше для тих, що рідні в вірі.
Гал: 5. 7, 10
(Повчання Св. Апостола Павла до Галатів, Новий Заповіт)
24 травня жителі села Заріччя Ружинського району запам’ятають як день, коли після багаторічного «мовчання» церква св. Параскеви знову зазвучала. Завдяки соціалістки, голови Союзу жінок України «За майбутнє дітей» Валентини Семенюк-Самсоненко у селі з'явилася дзвіниця з дзвонами.
Ружинський район на Житомирщині – перлина Полісся. Неподалік Ружина є село з своєрідною назваю – Баламутівка, історія якого поєднана з історією селища, тому рідко в історичних докуметах можна знайти відомості про цей населений пункт окремо.
Майже 50 років тому село було перейменовано на Заріччя. Саме для Валентини Семенюк-Самсоненко Заріччя – це мала Батьківщина.
У 1740 році у селі була збудована православна церква. Нині зарічанській церкві Св.Параскеви майже 270 років. Не така і багата історія святині, але шлях, який вона пройшла стільки століть далеко непростий. Часто вона потерпала від вогню, адже сама будівля церкви дерев’яна. Але крізь усі перешкоди вона змогла пронести віру у світле та чисте майбутнє. Люди сподівались в те, що церква відродиться і, можливо, саме віра допомогла жителям її відновити.
У 1832 році у селі височіла дзвіниця, яка оповіщала про святу хвилину, аби людина, де б вона в цей час не знаходилася могла звідусіль вознести молитву. У колишні часи кожен, почувши звук церковного дзвону, знімав шапку і хрестився, закликаючи благодать Божу та дякуючи за неї. Але не довго судилося височіти дзвіниці – у 1863 році трапилася пожежа і вона згоріла. Тривалий час дзвіниці не було. На заваді відбудови стояв час, стояла сама історія – особливо трагічними потрібно відзначити роки Великої Вітчизняної Війни. Ружин був окупований фашистами 17 липня 1941 року, через декілька років визволений в ході Житомирсько-Бердичівської наступальної операції. Але селяни вірили, сподівалися на краще, були націлені на те, що прийде час, коли нарешті почують дзвони дзвіниці. Їхня віра здійснилася. У травні цього року дзвіницю було відновлено.
Для жителів Заріччя цей день був справжнім святом. Родина Валентини Семенюк-Самоненко взяла на себе обов’язок відбудувати святиню. І ось весняного недільного ранку відбулося урочисте відкриття дзвіниці – освящення дзвонів. Їх освячував благочинний Ружинського округу протоієрей Михаїл Маркевич по благословенню високопреосвященого архієпископа Житомирського і Новоград-Волинського Гурія.
Валентину Семенюк-Самсоненко було нагороджено грамотою від Блаженнішого Митрополита Володимира. У свою чергу Валентина Петрівна подарувала церкві цінні подарунки, зокрема Біблію, ікони.
Священик церкви Св. Параскеви Володимир Бринзюк впевнений, що після освячення голос дзвону вже не порожній, він стає як би Голосом Божим, голосом Церкви, тому має велику силу: дзвін і утішає, і спонукає до молитви, припиняє бурі і громи, освячує повітря, проганяє усе нечисте.
Дякуючи таким людям, які, не дивлячись на проблеми сьогодення, допомагають відродженню духовності. Як писав один із ліриків: «Хай святиться повік ім'я твоє, жінко!»
