Вже котрий рік поспіль на початку липня іванковецька земля щиро зустрічає усіх, кого не залишає байдужим свято Івана Купала. Вшанування тут Бога Сонця відбулося під патронатом політичної партії "Українська платформа". Кожна нація у світі має свої звичаї та традиції, вироблені сторіччями і освячені часом, нагадують прихильники цієї політичної сили на чолі зі своїм лідером Павлом Жебрівським. Становлення України неможливе без пробудження національної свідомості людей та без відродження вітчизняної культури, вважає соратник Жебрівського по партії, уродженець с. Іванківці Олександр Дмитрук.
Олександр Дмитрук, член партії "Українська платформа", депутат Житомирської облради: "Однією з програмних засад нашої партії є відродження національної культури, у тому числі на селі — у тих місцях, де ти народився... Це робиться для того, щоб наша молодь відчувала себе українцями, вивчала традиції свого народу."
За свідченням різних джерел, пращурі сучасних українців 7-го липня освячували воду і проганяли злі сили. В Іванківцях - освячували усіх гостей, пригощали їх горілкою та виконували купальських пісень.
Олена Лисак, учасниця свята: "Ми любимо тут виступати. Робили це минулого року, робимо це зараз. Хочеться показати людям, на що ми здатні, хочеться, щоб усім було цікаво."
Все більше й більше людей щороку купальського вечора з’їжджаються до цього села, аби помилуватися особливою своєю зачарованістю природою. Цьогоріч господарі свята приймали гостей не тільки з різних районів Житомирщини, але й з-за кордону.
Альона Бєлоусова, гостя свята (м. Москва): "Я приехала из Москвы... Хотелось бы здесь побыть подольше. На следующий год привезу с собой кого-нибудь из подружек."
Денис Бєлоусов, гість свята (м. Москва): "Для нас большая честь присутствовать здесь — на Украине, знакомиться с вашей культурой — культурой славян. Надо нам братство славянское держать и не ссориться. Мир да любовь вам!"
Леонід Бакановський, голова Бердичівської РДА: "Уже кілька днів це свято йде усією бердичівською землею. Сьогодні народ зібрався тут — в Іванківцях. Звичайно, це велике свято, яке приносить радість людям. Впевнений, що всім тут буде добре й цікаво."
Родзинкою купальського свята став приїзд до рідного села народної артистки України Антоніни Червінської, яка завітала на Бердичівщину на запрошення Олександра Дмитрука. До Іванковець відома землячка навідується щороку, а ось разом із колективом Академічного театру музики, пісні й танцю "Зоряни" Кіровоградської обласної філармонії, вона приїжджає вперше.
Антоніна Червінська, народна артистка України: "Сьогодні я, напевне, найщасливіша людина у світі. Нарешті я змогла привезти сюди свій колектив. Наш ансамбль виконує хореографічні композиції високого гатунку, а якісна хореографія сьогодні відходить у небуття..."
У 2009-му році «Зорянам» виповнилося 25. Гастрольно-фестивальні маршрути театру пролягають мало не усіма містами України. Не менш успішно кіровоградці виступають за кордоном. Репертуар музикально-пісенно-танцювальних віртуозів вміщує як автентичну музику, так і твори сучасних композиторів. Гостям свята «Зоряни» дарували танцювальні композиції, які виконують у різних куточках країни і, звичайно, купальські ігри.
Народне мистецтво нині модно називати «неформатом», нарікає Антоніна Червінська. Оплески, що їх вона чула, даруючи свою творчість слухачам усього світу, доводять зворотнє. Слова на підтвердження цих думок майстриня співу почула від вдячних слухачів. Олександр Дмитрук, Леонід Бакановський, Юрій Михальчук, мешканці та гості Іванковець не шкодували теплих слів на адресу «Зорян» та їхнього художнього керівника. Селом лунали пісні про Україну...
Антоніна Червінська, народна артистка України: "Ми усі хочемо до Європи — і дорослі, і юні. Так ось, що я скажу: наше народне мистецтво вже давним давно у Європі. Там такого немає, тому наше мистецтво знане і ціноване. І я горда тим."
Яке ж свято Івана Купала без пускання вінків! Іванковецькі дівчата, як і їхні ровесниці по усій Україні, пускали на воду віночки з надією дізнатися, як скоро вони вийдуть заміж та де шукати свого нареченого.
Згідно легенд чудодійну силу має купальське вогнище. Наші діди та прадіди вважали, що перестрибуючи через нього, людина проходить своєрідний ритуал очищення. Чи то намагання очиститись, чи то — демонстрування своїх вмінь, але бажаючих стрибнути над полум’ям було вдосталь.
Над головами людей прогримів салют... Представники «Української платформи» та мешканці Бердичівського району вірять у те, що світло від його спалахів обов’язково допоможе усім побачити чи не найжаданіший атрибут купальського дійства — цвіт папороті.
