Народження дитини – найбільше щастя у житті людини. У родині Ольги та Олександра Фурман, що живуть у селі Зороків Черняхівського району, вже троє дітей. Однак про народження сина Максимка батько не знає – впродовж восьми місяців сім’я не має жодної звістки про Олександра, військовослужбовця, який виконує бойові завдання в зоні проведення АТО. Востаннє він виходив на зв’язок 22 травня, коли перебував поблизу Рубіжного на Луганщині. Його товариші повідомили, що Олександр був поранений у бою, сів у машину "швидкої" і зник. Весь цей час його 24-річна дружина виховує дітей, не втрачає віри і чекає на повернення Олександра.
Щоб привітати дружину військовослужбовця із народженням сина, 21 січня, у день їх виписки, до пологового відділення Житомирської центральної міської лікарні №1 прийшли рідні, близькі і багато людей, зовсім чужих, але небайдужих до долі цієї родини.
Щирі слова підтримки, терпіння, віри у краще висловили директор департаменту інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю облдержадміністрації Ольга Григор’єва та заступник директора департаменту сім’ї, молоді та спорту облдержадміністрації Олександр Антонюк. Вони вручили подарунки – першочергові засоби гігієни для мами і дитини, продуктові набори, дитячий одяг.
«Ця родина з народженням третьої дитини стала багатодітною, - каже Олександр Антонюк. - Найближчим часом ми урочисто вручимо мамі відповідне посвідчення. Сім’я користуватиметься пільгами, передбаченими державою. На щастя, незважаючи на складну ситуацію в державі пільги багатодітним родинам збереглися. Сім’я перебуватиме в полі зору підрозділів сім’ї, молоді та спорту, центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді».
Родина не має власного житла, а соціальне житло, на яке вона могла б претендувати, впродовж тривалого часу не будується. Однак Олександр Антонюк повідомив, що це питання буде опрацьовуватись і разом із юристом та регіональним управлінням Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву у департаменті вирішать, яким чином можна допомогти цим людям за програмою молодіжного житлового кредитування.
Висловили свою підтримку молодій мамі, запевнили, що не лише вона і близьке коло оточуючих вірять у повернення чоловіка і волонтери та представники громадських організацій. Всі вони прийшли не з порожніми руками – принесли одяг, підгузки, найнеобхідніші речі.
Породілля Ольга висловила усім свою вдячність за небайдужість та співчуття до чужого горя. «Я сьогодні з синочком їду додому – це для мене дуже велика радість, але найбільше хочеться, щоб чоловік швидше повернувся додому. Стільки настраждалася за вісім місяців, прагну, аби цей жах нарешті закінчився».
Побажаймо якомога швидшого повернення додому Олександра Фурмана, де його всі дуже чекають. Чекає й Максимко, що народився кілька днів тому і, за словами його дідуся, має спокійний і врівноважений характер, як і належить справжньому українському козаку.
