Велика родина Ольги Мойсеєнко та Миколи Гончара розпочала свою історію у 2007 році. Саме тоді подружжя створило перший дитячий будинок сімейного типу у Коростені.
На сьогодні родина нараховує вже 13 дітей. Про те, як це – бути мамою у такій великій сім’ї, – розповіла Ольга Мойсеєнко.
– Як виникла ідея взяти багато дітей у родину?
– Я працювала психологом у реабілітаційному центрі для дітей "Віри, Надії, Любові", і ці діти завжди були поряд. Ми порадилися з чоловіком і вирішили забрати трьох дітей у свою родину. Півтора роки ми чекали, поки оформлять необхідні документи – тоді це якось складніше було. А пізніше нам запропонували створити ДБСТ – і ми погодилися. Так і стали першим дитячим будинком сімейного типу в Коростені.
Створивши ДБСТ, отримали будівлю школи під будинок. Зробили ремонт, добудувалися – і маємо тепер велику територію.
– Скільки зараз дітей маєте?
– Якщо не рахувати старших, які навчаються, у нас зараз 8 дітей. Наталія (10 клас), Микола (11 клас), Карина (9 клас), Микола (9 клас), Сергій (9 клас), Дмитро (4 клас). У цьому році взяли ще двох хлопчиків до себе – Сашу 12 років і Василя 13 років. Випустили 3 дівчат і 2 хлопців, але вони теж залишаються нашими, навідуються, допомагають з меншими.
– Як змінюються діти у сім’ї?
– Коли ми брати дітей, більшості з них ставили діагноз недостатнього фізичного розвитку. Але зараз вони всі красиві, високі. Хлопці по 1,7-1,8 метра, вже батька переганяють. Увага до них, спільні заняття розвивають дітей фізично. Крім того, вони соціалізуються, звикають до родини. У кожного з них різні долі, часто складні. Але в сім’ї вони "відтаюють", стають кращими.
– Які у вашій родині є захоплення? Що полюбляєте робити разом?
– Однозначно – подорожувати. Намагаємося дітям показати щось цікаве. Вони у нас були по путівкам в Австрії, Франції, Норвегії. Щоб могли подорожувати, діти навчаються на курсах англійської та французької мов.
– Маєте вже онуків?
– Так. Є дві внучки – 6 років і 4 роки. А тиждень тому народився онучок Женя.
– Чи забезпечує держава дітей фінансово?
– Так, кошти виплачуються регулярно. Вистачає всього. Крім того, ще самі садимо городину, заготовляємо на зиму консервацію, сушимо гриби.
– Плануєте брати ще дітей, коли старші виростуть?
– Скоріше за все, так. Хоча про це поки не думаємо – у нас на порядку денному подальше навчання старших.
– Дякуємо за розмову і бажаємо радості від дітей та онуків!
– Дякую!
