КРАВЧУК ІГОР ПЕТРОВИЧ
27.07.1988 – 10.01.2026рр.
Житомирська громада схиляє голови в глибокій скорботі з приводу непоправної втрати — у вічність відійшов Захисник України, Воїн честі, обов’язку та гідності.
Життя Ігоря Петровича було прикладом справжньої людяності, відповідальності й відданості. Народився він у місті Житомирі. Закінчив ЗОШ І–ІІІ ступенів № 28 (нині — ліцей № 28 міста Житомира ім. Гетьмана Івана Виговського). Опісля здобував освіту в Житомирському технікумі механічної обробки деревини (нині — ВСП «Житомирський технологічний фаховий коледж» КНУБА). Із юних років був активним і всебічно розвиненим: захоплювався тенісом, футболом, баскетболом, займався у спортивних секціях боротьби. Після завершення навчання працював будівельником, де повною мірою проявилися його технічне мислення та «золоті руки».
Ігор Петрович був людиною виняткової щирості, інтелігентності й працелюбства. Винахідливий, уважний до дрібниць, із тонким почуттям гумору. Його стихією були точність і порядок, а життєвим кредо — досконалість у всьому, за що б він не брався.
Безмежно любив свою сім'ю, родину — дружину та синочка, з повагою й турботою ставився до батьків, прислухався до старшого брата. Був надійною опорою для всіх, хто мав честь знати його. Завжди знаходив слова підтримки, був мудрим порадником і вірним другом.
Із початком повномасштабної агресії рф, 27 лютого 2022р., Ігор Петрович разом зі старшим братом Олександром, не чекаючи призову, добровільно став до лав Захисників України у складі підрозділу ЗСУ. Він виконував бойові завдання, обороняючи Житомирщину, а з 2024 року — на Запорізькому та інших напрямках.
Попри суттєві проблеми зі здоров’ям, до останнього залишався вірним Військовій Присязі, відстоюючи незалежність, суверенітет і свободу України.
Його мужність, самовідданість і відвага були відзначені нагородами та подяками, зокрема медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій», а також відзнаками за зразкову службу українському народові.
Ігор Петрович вірив у Перемогу й робив усе можливе для її наближення.
10 січня 2026 року його серце зупинилося внаслідок тяжкої хвороби, спричиненої бойовими випробуваннями.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам'ять і вічна слава Воїну-Захиснику!
https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/234744-zhitomir-poproschavsya-z-voyinom-zahisnikom.html - джерело
