Тут Максим Булигін навчався у 2001 — 2012 роках. Навчався сумлінно, поєднуючи успіхи в освіті із захопленням шахами.
Професійну кваліфікацію кухаря-пекаря здобув у ПТУ №18.
Професійне становлення розпочав у приватному бізнесі, але невдовзі змінив цивільний одяг на військовий однострій.
Пройшов строкову службу в лавах ЗСУ. Після демобілізації продовжив працювати, будував плани та щиро кохав. Проте створити власну сім’ю, на жаль, не встиг…
З перших днів повномасштабної агресії Максим Булигін став до лав Захисників України. У складі одного з підрозділів Збройних Сил він самовіддано боронив рідну землю від російських окупантів.
10 червня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу села Роботине, що на Запоріжжі, героїчно загинув.
Оператор протитанкових ракетних комплексів 117-ї окремої механізованої бригади, відомий за позивним «Вольф», зустрів свій останній бій у віці 29 років.
За самовіддану службу та героїзм був посмертно нагороджений орденом «За мужність» III ступеня.
"У стінах цієї школи мого сина вчили мудрості, відповідальності, поваги до знань та людської гідності. Ці цінності він проніс крізь усе життя і взяв із собою на фронт. Максим був доброю, щирою людиною, мав багато друзів і завжди допомагав іншим. На захист України він став свідомо. Побратими глибоко поважали його: Максим підтримував поранених, знаходив ліки, перев’язував рани й опікувався кожним, хто був поруч. Він умів радіти життю, любив сміх і навіть у найважчих умовах залишався людяним. Пам’ятайте його — воїна «Вольфа», щиру людину і Захисника. Ми обов'язково переможемо!" — мати Героя.
Вічна слава і шана!...
https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/235173-na-fasad-budvl-lceyu-or-avner-vstanovili-memoralnu-doshku-zahisniku-ukrayini-maksimu-bulignu.html - джерело
