ЗАЄЦЬ ОЛЕКСАНДР ДМИТРОВИЧ
30.01.1977 — 26.02.2026рр.Олександр народився в м. Житомирі. Його життєвий шлях із самого дитинства був непростим: у семирічному віці він пережив важку втрату — залишився без матері. Проте ці випробування не зламали його характер, навпаки — загартували силу духу, витримку та відповідальність.
Навчався Олександр у ЗОШ №7 (нині -ліцей №7) міста Житомира. Здобув робітничі професії монтажника та електрозварювальника у СПТУ №5, а згодом — водія у СПТУ №14.
Після проходження строкової військової служби пов’язав своє життя з дорогою та став професійним далекобійником.
Коли на українську землю прийшла повномасштабна війна, Олександр Дмитрович не залишився осторонь. У березні 2022 року він добровільно став до лав ЗСУ, змінивши мирне кермо на зброю, щоб боронити рідну землю.
Його бойовий шлях пролягав через найгарячіші ділянки фронту. Олександр мужньо виконував бойові завдання, виявляючи витримку, відданість Військовій Присязі та справжній бойовий характер.
За сумлінну службу та відвагу був відзначений медаллю Богдана Хмельницького та нагороджений відзнакою «Ветеран війни — Учасник бойових дій».
Побратими поважали його за щирість, надійність і силу духу. Він ніколи не втрачав віри у Перемогу, підтримував тих, хто був поруч, і став для багатьох справжнім другом та братом по зброї. Саме побратими стали для нього другою родиною.
Та понад усе Олександр дорожив любов'ю до своєї донечки. Він мріяв про її щасливе майбутнє, заради якого й став на захист України.
26 лютого 2026 року серце Захисника зупинилося. Україна втратила відважного Воїна, а рідні — найдорожчу людину.
Світла пам’ять про Олександра Дмитровича назавжди залишиться у серцях тих, хто його знав, любив і шанував.
Світла пам'ять і вічна слава Воїну-Захиснику!
https://ruporzt.com.ua/oblasni_novini/238545-do-zhitomira-na-schit-povernuvsya-geroy.html - джерело
