Складний вибір Януковича

26.02 16:37    

Переможець президентських перегонів пообіцяв нову парламентську коаліцію до кінця тижня. Партія регіонів вже навіть оприлюднила проект коаліційної угоди. При цьому головною інтригою нової коаліціади залишається питання: хто ж стане наступним прем'єром?

У Януковича на цей пост є три кандидати: Микола Азаров, Сергій Тігіпко та Арсеній Яценюк. Для нового президента вибір прем'єра є дуже важливим. Саме керівникові уряду доведеться вирішувати основні економічні та соціальні проблеми країни, побороти які обіцяв у своїй програмі «Україна для людей» переможець президентських перегонів.

Історично склалося так, що посада голови уряду в Україні часто стає майданчиком для боротьби за президентську владу. Це випробували на собі прем'єри Леонід Кучма, Павло Лазаренко, Євген Марчук, Віктор Ющенко і Юлія Тимошенко. Усі вони виходили з будинку на Грушевського, голосно гримнувши дверима, йшли в опозицію і, як правило, звідти успішно проходили або до парламенту, або в президенти, або знову в прем'єри.
Зі схожою проблемою може зіткнутися і Віктор Янукович, якщо повторить помилки своїх попередників. Від прем'єра залежить і доля самого президента.

З цієї точки зору Микола Азаров найбільш політично безпечний і благонадійний прем'єр для Януковича. Він свій. У нього немає президентських амбіцій. Він може бути абсолютно технічним прем'єром і проводити непопулярні реформи. За його прем'єрства Янукович може спати спокійно. Та все ж перспективи стати головою уряду в Миколи Яновича примарні. І на це є низка причин.

По-перше, у Партії регіонів немає 226 голосів у парламенті, щоб самостійно сформувати уряд. Потрібно домовлятися про коаліцію, а вона можлива лише за участі фракції НУ-НС, у якої до Азарова неоднозначне ставлення. Не знає української, управлінець «старої школи» тощо. До того ж, "нунсівці" не погодяться, щоб Партія регіонів зосередила в своїх руках усю владу в країні.

По-друге, Азаров є одним із лідерів Партії регіонів, таким собі її символом. А проза життя, коли економіка країни в передбанкрутному стані, змушує проводити непопулярні реформи. А це іміджеві втрати для президентської партії. У цьому регіонали не зацікавлені, адже парламентські й місцеві вибори не за горами.

Другий претендент на посаду прем'єра від Януковича - Сергій Тігіпко. Підготовлений, має досвід роботи в уряді й Нацбанку. Дуже-дуже хоче покерувати урядом. Однак історія відносин Тігіпка і Януковича не безхмарна. У наприкінці листопада 2004 року нинішній бронзовий призер президентських виборів утік із посади начальника виборчого штабу Януковича у розпал Майдану, тобто в найважчий момент у житті нинішнього президента. Але й це ще не все. При цьому Тігіпко залишив і посаду голови Нацбанку. Тепер у ПР побоюються, що Сергій Леонідович у важкий момент може втекти і з посади прем'єра, звинувативши у всіх прорахунках президента. Це вдарить по авторитету Януковича так само, як відставка Тимошенко у вересні 2005-го вдарила по рейтингу Ющенка.
Але головний аргумент не на користь прем'єрства Тігіпка - це те, що він думає більше про своє особисте політичне майбутнє і постійно публічно про це заявляє в численних інтерв'ю. Тому регіонали чудово розуміють, що «пригрывши» Тігіпка, вони своїми руками виростять конкурента в боротьбі за електорат сходу та півдня країни.
На думку експертів, більш вигідним варіантом, який влаштовує багатьох, є прем'єрство Арсенія Яценюка. По-перше, регіонали, підтримавши 36-річного лідера "Фронту змін", можуть створити коаліцію з фракцією "Наша Україна - Народна Самооборона", поклавши початок політичній стабільності в країні.

По-друге, цей кандидат, незважаючи на свій вік, цілком відповідає посаді прем'єра: працював в.о. голови Нацбанку, міністром економіки, міністром закордонних справ і спікером парламенту. Яценюк показав себе досить ефективним менеджером в кризових ситуаціях, у тому числі врятував гривню від падіння у 2004-му.
По-третє, прем'єрство уродженця Чернівців Яценюка допоможе Януковичу налагодити стосунки з Західною Україною.

Нарешті, під час президентської кампанії Яценюк не роздавав популістських обіцянок, а навпаки – говорив про тяжкий стан економіки і пропагував непопулярні рішення. Тому він не буде скутий зобов'язаннями щодо підвищення пенсій і зарплат, тож зможе без огляду на свій рейтинг спокійно здійснювати реформи, які дійсно потрібні країні.