14 травня виповнилося 125 років з Дня заснування у Житомирі другої державної пожежно-рятувальної частини. А от про історію створення підрозділу розповідає музей, розташований у самій історичній будівлі частини.
Як свідчать архівні документи, рівно 125 років тому – 14 травня 1895 року за ініціативою начальника Волинської губернії відбулася нарада, на якій було вирішено: “в виду охранения населения города от пожаров принять решение об устройстве 1-го пожарного отделения вследствие перевода его в приобретенную городом усадьбу госпожи Козловой”.
Так в Житомирі у 1895 на землях поміщиці Козлової було збудоване пожежне депо - дерев’яна одноповерхова будівля зі спостережною вежею, розташованою по колишній Базарній вулиці, згодом вулиці 1-го Травня, а нині – Святослава Ріхтера, 33. Тут почала свою історію перша професійна пожежна частина, створена з числа вільнонайманих робітників. До цього перше пожежне відділення знаходилося у старому дерев’яному будинку на Бульварі при поліцейській дільниці на базі розформованих полкових пожежних команд, що складалися спочатку із солдат місцевого гарнізону, непридатних для стройової служби, а згодом – із вільнонайманих людей.
Тепер на цьому місці розташована сучасна державна пожежно-рятувальна частина №2 та знаходиться відомий усім житомирянам музей пожежно-рятувальної служби.
Пізнати частину легко – все за тією ж пожежною вежею, тільки вже з червоної цегли, яка нині є прикрасою міста та пам’яткою містобудування і архітектури. ЇЇ автор – німецький архітектор Карл Єнш. Збудована сучасна вежа на місці старої дерев’яної каланчі із сигнальними флагштоками, що піднімалися над нею. Десятиліттями вона залишалася найвищою точкою міста, звідки проглядалися не лише околиці, а й розташовані поблизу села. Тут цілодобово чергували пожежні спостерігачі, які подавали сигнал про пожежу. Тривожно дзвонив дзвін, на флагштоці піднімалися кульки, або сигнальні прапорці, а вночі – ліхтарі. З воріт депо з переливчастим звуком ріжка чи труби виїжджали кінні ходи і, вистукуючи по бруківці, мчали до місця пожежі. Цокіт копит і гуркіт колес, могутні коні, блискучі каски, брандмейстер, який скакав попереду – все це залишало в серцях людей тривожно-урочисте почуття надії на порятунок.
В дещо пізніші часи взимку вежа слугувала сигналом і школярам: якщо було нижче 20 градусів морозу, на ній вивішували червоний прапор. Це означало, що з першого по четвертий час діти в школу не йдуть.
За 125 років змінилося багато. На зміну кінним ходам, на яких були встановлені діжки з водою та ручні насоси, прийшли сучасні пожежні автоцистерни, їх у підрозділі – 4. Службу сьогодні у частині несуть 56 рятувальників, караули чергують за графіком - доба через 3. Наразі у числі ще чотирьох пожежно-рятувальних частин вони забезпечують реагування на різного роду надзвичайні події та ситуації, що стаються на території Житомира.
У день свята керівник ДПРЧ -2 м. Житомира Андрій Олійник дякує усім ветеранам та керівникам частини, які стояли у джерел розбудови сучасної служби. Серед них – Володимир Трохимчук, Володимир Герговський, Валерій Макаревич, Ігор Нікітчук, Олександр Проценко, Володимир Бобер та й інші самовіддані керівники. Колеги-рятувальники з усіх куточків області вітають особовий склад частини з пам’ятною датою і зичать, як ведеться у пожежному товаристві, «сухих рукавів».
