Інспектори батальйону патрульної служби ГУНП
Павло Прус, Вадим Дубовий та
Сергій Черевко серед тих, хто практично щодня вартують правопорядок та публічну безпеку на вулицях Житомира. В один з останніх днів грудня 2015 до їх екіпажу приєднались і журналісти.
Маршрут автопатруля інспекторів визначений у центральній частині обласного центру. Початок чергування о 16.00 і поки у місті спокійно та викликів немає. За словами правоохоронців, у середньому за зміну буває 8-9 повідомлень, які потребують їх втручання. Інколи трапляються відносно спокійні чергування, а часом немає й хвилини перепочинку. Тому швиденько користуємося моментом і заводимо мову про службу.
Старший наряду Павло Прус розповідає, що прийшов до органів внутрішніх справ одразу після строкової служби в армії, у 2004 році.
- Майже все, що очікував від роботи, справдилось, - розповідає Павло. – Я хотів допомагати людям, так воно й вийшло. Професію свою люблю, це моя справа, до якої лежить душа.
Визначальною рисою патрульного, на думку правоохоронця, має бути відповідальність. Адже за кожним випадком – чиясь складна життєва ситуація, можливо й доля. На думку Павла, важливо також мати гідність, бути чесним та працювати професійно.
- До того ж необхідна врівноваженість та витривалість: і фізична, і психологічну, - підтримує напарника Вадим Дубовий, патрульний з 3-річним стажем. – Ситуації бувають різні і не завжди працівників міліції, чи то поліції, сприймають позитивно. Буває лаються, а то й кидаються з кулаками чи небезпечними предметами. Ми працюємо там, де сталась біда, всі емоційні, інколи розлючені. Потрібно бути готовим до всього.
Під час нашої розмови надходить виклик, що в одній з багатоповерхівок на сходинковому майданчику лежить невідомий чоловік. За кілька хвилин ми на місці. Заходимо у під’їзд, назустріч виходять двоє чоловіків. Кажуть, що нікого підозрілого не бачили, самі ніби йдуть від знайомих. Патрульні перевіряють сходинкові майданчики: сторонніх немає. Доповідають черговому та продовжують патрулювання прилеглої території.
Помітили на лавці у сквері нетверезого чоловіка. Назвати свою домашню адресу не може, та й до тями його привести нелегко. Патрульні викликають «швидку», чоловіка забирають до міського Центру детоксикаційної допомоги. Можливо, що правоохоронці врятували його від пограбування чи обмороження.
Автопатруль рушає далі за маршрутом. На наше прохання пригадати якісь резонансні чи курйозні випадки з власного досвіду, поліцейські замислюються. За їх словами, кожен випадок – унікальний, за кожним з них – людське життя.
Пригадали, як нещодавно уночі помітили на автостоянці на одній з вулиць підозрілих молодиків. Підійшли ближче та побачили, що ті зливають бензин з чужого авто. Зловмисники, угледівши правоохоронців, почали втікати. Патрульні наздогнали їх, викликали слідчо-оперативну групу. Господар автівки дуже здивувався, коли йому повідомили, що крадіїв затримали ще до того, як він дізнався про крадіжку.
Кілька років тому довелося хлопцям затримувати й братовбивцю. На місці події, куди наряд патрульної служби прибув на виклик, медики повідомили, що від ножового поранення загинув 25-річний чоловік. Свідки розповіли, що незадовго до цього загиблий разом зі старшим братом пиячили, а потім голосно сперечались. Правоохоронці оглянули прилеглу до місця події територію і знайшли підозрюваного, того самого брата. Він зізнався, що під час сварки вхопився за ніж…
- Тут щоденна війна зі злочинністю, можна сказати, невидима, - ділиться Павло Прус. – А під час служби у складі зведеного загону УМВС в зоні АТО на Луганщині зрозумів, що таке справжня війна, усвідомив ціну життю.
Усі троє правоохоронців зазначають, що їм дуже допомагає підтримка рідних: саме вони розділяють з ними радощі та неприємності, розраджують, допомагають.
- Сім’я – це надійний тил, - усміхається Павло Прус. – Ось, сьогодні донечці виповнюється 10 місяців, це радість.
Знову надходить виклик: у крамниці жінці невірно віддали решту під час розрахунку. Поліцейські перевіряють документи продавця, проводять профілактичну бесіду. Жінка, яка викликала поліцію, зазначає, що звернеться до свого дільничного інспектора, а наразі конфлікт залагоджено. Патрульні повертаються на маршрут.
За деякий час патрульним доводиться вгамовувати подружжя, яке не дійшло згоди щодо виховання своєї доньки-підлітка. При появі правоохоронців пристрасті стихають, дорослі вибачаються та обіцяють вирішувати спірні питання не так емоційно. Патрулювання продовжується, нових викликів поки що немає.
І ми задаємо провокаційне питання: через кілька місяців на вулиці обласного центру вийдуть нові патрульні поліцейські, які пройшли відбір та навчання за новими стандартами, як ставляться до цього?
- Бажаємо мужності та витривалості, поваги з боку громадян, щоб не розчарувалися у своєму виборі, - доповнюють один одного правоохоронці. – І найважливіше – хай набираються досвіду - це те, що їм потрібно найбільше.
