6 жовтня до керівника Головного управління Нацполіції в області звернулись Світлана Абрамович та Ніна Антонюк, рідні загиблих захисників, а також представники відділу пошукової роботи Збройних Сил України зі словами вдячності на адресу слідчих, завдяки професіоналізму, наполегливості та людяності яких вдалося встановити місце поховання ще одного українського воїна.
- 3 роки і 2 місяці ми очікували, сподівались, вірили і шукали нашого Ярослава,- розповідає дружина загиблого захисника Ніна Петрівна Антонюк.
Її чоловік Ярослав Васильович Антонюк був у складі екіпажу танку Т-64 старшого лейтенанта Артема Володимировича Абрамовича, як водій-механік. Третім був навідник солдат Петро Петрович Барбух.
12 серпня 2014 року вони прийняли нерівний бій з ворогом поблизу с. Никифорове в Донецькій області, неподалік російського кордону, прикриваючи відступ поранених та контужених бійців 30-ої окремої механізованої бригади.
За зібраними про ті події свідченнями, Т-64 вибухнув після лобового зіткнення з російським Т-72. Шансів врятуватись не було…
Останки загиблих українських бійців знайшли на початку жовтня.
- Аж у травні 2015, 9 місяців потому, ми отримали останки мого 24-річного сина Артема і одночасно з ним - 25-річного солдата Петра Барбуха, - продовжує розмову Світлана Вікторівна Абрамович.
40-річний Ярослав Антонюк до 6 жовтня 2017 року вважався безвісно зниклим.
У результаті проведених слідчо-розшукових заходів та низки спеціальних експертиз вдалося ідентифікувати останки тіла воїна. Нині тривають необхідні процесуальні дії для подальшого перепоховання загиблого.
Під час зустрічі з начальником ГУНП В’ячеславом Печененком рідні загиблих та представники відділу пошукової роботи Збройних Сил України висловили вдячність поліцейським і особисто заступнику начальника Слідчого управління Володимиру Богаткову, старшому слідчому Сергію Іваниську, слідчим Сергію Нагаль, Олександру Сікану, експертам обласного бюро судово-медичних експертиз Олександру Павлюку та Ользі Ничипорук за професіоналізм, наполегливість, відповідальність та людяність.
- Це страшно, складно і дуже боляче, але нам необхідно було через це пройти, щоб кожен загиблий захисник України був гідно похований і пам’ять про нього збережена, - сказала Світлана Абрамович.
