11 квітня 1945 року з воріт концтабору смерті Бухенвальд біля Веймара вийшов останній в’язень. Ця дата увійшла в історію як Міжнародний день визволення в’язнів фашистських концтаборів. Відтоді пройшло багато часу, та страшні злочини проти людства не мають давності.
91-річний Вадим Рутковський щороку відвідує у Житомирі пам’ятний знак «Жертвам фашизму». Він – в’язень німецького концтабору "Штутгоф". Білорус за походженням, уродженець Могильова… Ще юним 14-річним хлопцем він пройшов найстрашніші випробування.
Сьогодні Вадим Вікторович розповідає про пережите.
«Я був пов’язаний з міським могилевським підпіллям. Під час облоги у квітні 1943- го я був поранений, і мене взяли. В кінці квітня ми потрапили в облогу, де нас всіх тримали, потім всіх посадили у вагон-телятник і кудись повезли. Потрапив до міста, яке нині зветься Іновроцлав (до 1939 року це була територія Німеччини). Тоді мені було 14 років… Там були шахти, і ми жили на території в бараках, яка була огороджена колючим дротом. Це був початок 1944 року.…Коли бараки бомбили, пошкодили огорожу, і нас декілька чоловік втекло звідти. Пішли… В основному зі мною були польські хлопці. Ми пішли до міста Торунь. Там на залізниці мене зловили, побили, посадили у вагони пасажирські й завезли….. Куди б ви думали? Данциг (Гданськ) ми проїхали ... Бачу, на вокзалі написано німецькою «Божа гавань»… Це був концлагер…»
Вадим Рутковський згадує, в концтаборі "Штутгоф" над в’язнями проводили медико-біологічні досліди, і йому двічі робили пункцію спинного мозку, після якої у нього відібрало ноги.
«Брали сироватку і запускали через великий такий шприц кубиків на 100. От після другого разу у мене і відняло ноги, я тоді познайомився з милицями… Там пробув до дати визволення - січня 1945 року».
У 15-річному віці Вадим Вікторович після звільнення потрапив до військової частини. Вільно володів польською та німецькою мовами, а тому підробляв перекладачем. У Могильові після повернення пів року працював помічником кіномеханіка в кінотеатрі.
До Житомира приїхав 25 квітня 1956 року, коли дізнався, що батько знайшовся. «Батька мого незаконно заарештували, його реабілітували, він сидів у Борисові. Там йому видали довідку при звільненні, а в Житомирі він отримав паспорт».
У Житомирі Віктор Рутковський працював в кінотеатрі до літа 1949 року, до призову на військову службу. За цей час вже отримав свідоцтво про освіту: закінчив 8 класів вечірньої школи.
27 років чоловік віддав житомирському підприємству «Електровимірювач», працював в Інституті проблем моделювання АН. Згадує, що двічі зустрічався у Житомирі з Борисом Патоном. А коли вийшов на пенсію, його запросили працювати в Житомирський обласний архів.
«Я вже 15 років як на пенсії. Маю стаж 58 років 3 місяці та кілька днів», - посміхається 91-річний чоловік з дивовижною долею та незламною силою волі...
Довідково: У Третьому Рейху були створені 26 великих концтаборів та понад тисячі невеликих таборів, де утримували в’язнів.
У період 1933-1945 років через них пройшли приблизно 2,4 мільйона осіб. Приблизно 1,8 мільйона (майже 74%) загинули там. Кількість українців, що утримувалися та загинули в концтаборах, визначити непросто: вони були бездержавною нацією і їх зазвичай реєстрували як росіян, поляків, чехів чи осіб інших національностей.
