Житомирське обласне телебачення святкує 18-річчя!

16.11 12:15    

Житомирська обласна державна телерадіокомпанія святкує 18-річчя"Добрий вечір, шановні телеглядачі! В ефірі житомирське обласне телебачення..." - ці слова, що вперше прозвучали увечері 4 грудня 1992 року, відкрили ще одну сторінку в багатому подіями житті нашої області, й почали заповнювати чистий аркуш - історію обласного телебачення.

А втім, його історія розпочалася значно раніше...

Ще тоді, коли Держтелерадіо України приступило до виконання наказу партії про розвиток регіонального телебачення, і стали утворювати обласні телекомпанії там, де їх ще не було: в Житомирській, Рівненській, Чернігівській, Черкаській, Хмельницькій, Івано - Франківській, Тернопільській та Полтавській областях.

Сьогодні ті події їх учасники згадують, мов фантастичний сон. Розпадався Союз, полиці магазинів були порожніми, людям затримували зарплату. А тут требу було робити обласне телебачення!

Апаратуру, устаткування отримували від 130 постачальників із різних куточків Радянського Союзу та з-за кордону. На одне бюджетних коштів вистачало. На інше - люди вірили нашому чесному слову й авторитету - і видавали техніку під наступні грошові надходження. Ще в іншому місці грошей не хотіли й бачити - вони швидко знецінювалися - а залюбки брали плату мішками з борошном та цукром - цими продуктами платили зарплату тамтешнім працівникам... Дяка долі, місцеві господарники нам вірили - знову ж таки на чесне слово, вірили, що потім розрахуємося.

Отак завдяки ентузіазмові людей, які стояли біля витоків, та дружній солідарності з різними регіонами і постало Житомирське обласне телебачення. Такими ентузіастами і найпершою підтримкою були і В.І.Хомчук, Л.В.Омельченко, П.А.Смоляр, обласна влада.

Нині ж пройшли вже становлення, дитячий вік, шкільні роки і святкуємо повноліття - 18 років.

Що ми маємо на сьогодні? Паспорт на зрілість отримали вже давно. В Україні вже звикли, що Житомирське обласне державне телебачення, хоч і з наймолодших - але має чи не найпотужніше технічне оснащення. У нас п’ять сучасних монтажних комплексів, є три повноцінних студії, звідки можна виходити і в прямий ефір. В тому числі й велика концертна студія (лише кілька областей мають у себе щось подібне), де працюють 4 стаціонарних камери (спасибі колишньому обласному партійному начальству, що передало під телецентр обласний Будинок політосвіти з його актовим залом).

Першою в Україні ( не рахуючи, звісно, центральних каналів) Житомирська ОДТРК перейняла європейський досвід і облаштувала „Ньюс-рум”- кімнату новин. Робоче місце кожного журналіста (їх там сім - молодих, завзятих) - облаштоване комп’ютером. Відразу після зйомки сам журналіст - без допомоги звукооператора та відео інженера - може оперативно монтувати свої сюжети і видавати в ефір. „Ньюс-рум” з’явився в нас майже 4 роки тому, в жодній обласній телекомпанії, навіть у Київській, навіть у таких потужних, багатих областях, як Харківська, Дніпропетровська, Донецька, Одеська, Львівська, де вік телебачення сягає до 40-а років, подібного не було. І, крім Київської і Львівської, нема ще й досі.

При обмеженому бюджетному фінансуванні і без впливових меценатів ми змогли переобладнати третю студію, з якої щоранку протягом двох годин працює в прямому ефірі наша ранкова програма. Такого теж в інших областях нема, більшість програм там виходить у запису, адже пряме мовлення вимагає високого професіоналізму як від ведучих, так і від режисерської та інженерної групи.

І - найостанніша технічна новинка - цифрове мовлення. Держава має перейти на нього до 2015 року. А ми вже починаємо впроваджувати його в себе: для початку - у двох районах.

Звичайно, не все поки що вдається. Найбільша проблема - те, що наш сигнал не досягає до ряду територій області. Потрібно будувати додаткові передавачі, але грошей поки що нема. Адже телебачення саме по собі - дуже дорога технологія. І все ж уже найближчим часом такий ретранслятор заплановано побудувати в Бердичеві.

Та жодна техніка, навіть найдосконаліша, не зробить телебачення цікавим без журналістів, операторів, режисерів, без їхньої творчої пошукової праці. На нашому телебаченні працюють шість Заслужених журналістів і два Заслужених артисти України. Є й багато молоді, котра ще не має високих звань, але хоче творити і домагається гарних результатів.

Наша телерадіокомпанія - серед наймолодших у державі, і разом із тим - одна з найпотужніших і за технічним, і за творчим потенціалом. Щороку в нашій сфері проводяться всеукраїнські та міжнародні творчі конкурси, такі як Всеукраїнський – “Калинові острови”, та дитячий “Золоте курча”, міжнародні – “Мій рідний край” та “ Перемогли разом”, деякі інші – і завжди роботи житомирських журналістів займають там перші місця. Всіх перераховувати довго. Найбільш помітні – Гран-прі фестивалю “ Калинові острови” за фільм “Червоними і чорними нитками” ( автори Л. Натикач та О.Гордієнко) та перше місце на творчому конкурсі Світового форуму полонійних журналістів у Польщі ( там було 150 учасників із 30-ти країн світу) за цикл фільмів “Краще раз побачити ( автори – Л.Натикач, Е. Гілевич).

Найбільше перших відзнак на творчих фестивалях здобували роботи й інших журналістів: В. Савченка, В.Берелета, Л. Харшана, А.Тугас, Л. Ярмоченка, інших.

І цього року на міжнародному телевізійному фестивалі в Польщі, де брали участь журналісти з багатьох регіонів України, Польщі, інших держав перше місце здобув фільм “Лінія долі” молодого журналіста з Житомирського телебачення І. Натикача.

Свою зрілість ми довели і на центральних каналах. У випуску загальнодержавних новин “Україна: час місцевий”, на міжнародному каналі Всесвітньої служби телебачення, котрий мовить на 102 країни світу, наші передачі йдуть без купюр.

Справжнім випробуванням для колективу стали останні вибори до місцевих рад. Досить сказати, що тільки до Корольовської районної ради міста Житомира обиралися представники 26-ти партій і 48 мажоритарників. А ще ж були Богунська районна рада, міська та обласна. І всім кандидатам - згідно Закону – ми змогли надати рівні можливості для виступу в ефірі. Невдоволених не було.

Тож нині відзначаємо своє повноліття: підсумовуємо зроблене і будуємо плани на майбутнє. Щонайперше звичайно – потрібно працювати на підвищення майстерності і творчого, і інженерного колективу. Можливості для цього є: адже в нашому колективі склався той чудовий конгломерат, де вміння і досвід старших успішно поєднується із завзяттям молодих.

А ще є в планах створити музей обласного телебачення. Де були б вміщені всі наші нагороди. Були б розповіді про наших незабутніх, які творили телебачення від нуля. Де було б можна переглянути перші випуски наших програм: “ Подарунок від душі”, “Замкова гора”, - і так далі, і так далі. Коли ми всі були ще такі молоді, натхненні, і – чимось зворушливі. Ці передачі у нас в архіві є: треба тільки розширити до них доступ. Записати спогади учасників тих перших ефірних екстримів, коли чоловікам підфарбовували губи, бо вони іноді здавалися синіми – чи то від хвилювання, чи від невміло виставленого світла, а дівчатам перед записом доводилося капати валер’янку – бо від хвилювання пропадав голос… Адже не було в Житомирі іменитих телевізійних майстрів: усьому навчалися самі, часом набиваючи синці.

Ведучими тих перших телепрограм 4 грудня 1992 року були Ніна Собкович ( тоді – диктор, сьогодні – директор творчо-виробничого об’єднання телецентру), Ірина Сайдуметова ( нині працює в Києві на першому національному) та Сергій Богінський ( нині – відомий спортивний тележурналіст).

А також Володимир Савченко, тоді – головний режисер, сьогодні – Заслужений артист України, Михайло Синьогуб та Людмила Натикач – Заслужені журналісти України та Володимир Шолдрук, котрий за ці 18 років об’їздив усі пшеничні поля та бурякові плантації області, готуючи аграрну передачу “На своїй землі”.

Інженерну підтримку ефіру тоді забезпечували Віктор Хомчук, Володимир Кучеренко, Леонід Омельченко, Микола Мартиненко. Творчими порадниками були метри журналістики Петро Смоляр та Юрій Вишнівський.

Тож коли нині хтось каже:” у вас те не так, а те можна було б зробити краще” - ми тільки вдячні. Адже ми такі молоді, нам - лише 18 років, і ми готові вчитися і рости далі.

Обласне радіо – окрема історія

Перше в Житомирі мовлення в ефірі розпочали 1924-го року радіолюбителі з власного передавача з квартири на вулиці Малій Вільській. Потім ті ентузіасти працювали радіоінженерами на телефонно-телеграфній станції. І нарешті на початку 30-х при радіовузлі було створено і місцеве мовлення, котре згодом прикрили - як непотрібне.

Офіційно ж робота розпочалася через тиждень після утворення Житомирської області – у вересні 1937 року. Тоді, в основному, транслювали передачі центральних радіостанцій. Місцеві передачі займали від 30 хвилин до півтори години. Це були новини з життя області та концерти. До речі, для цього при обласному радіовузлі тоді навіть створили власний, досить високого рівня, оркестр.

Сьогодні обласне радіо – це високопрофесійний творчий колектив, котрий встигає побувати на всіх важливих подіях у найдальших куточках області - від Олевська до Ружина і потім переповідати це у випусках “Новин” та в аналітичних програмах.

Наймолодше наше утворення – це радіостанція “Житомирська хвиля”, котра вперше вийшла в ефір у липні 1997 року, зростала, міцніла – і нині теж має впевнений статус однієї з кращих короткохвильових радіостанцій держави. Її програми – інформаційно-художні, просвітницькі – теж не раз відзначалися на всеукраїнських і міжнародних творчих конкурсах.

Отож, обласному радіо – 73 роки. Середній вік його працівників майже втричі менший. Це означає, - що кращі радіопередачі - ще попереду.

Віктор Бойко – генеральний директор Житомирської
ОДТРК, Заслужений журналіст України