З 28 лютого по 6 березня у приміщенні Корольовського райкому Соцпартії м. Житомира було відкрито виставку робіт декоративно-ужиткового мистецтва.
Її відвідувачі мали можливість не лише милуватися чудовими витворами умілих жіночих та дитячих рук, але й взяти участь у благородній справі – збиранні благодійних внесків на лікування хворих дітей. Кожен благодійник отримував на згадку про добрий вчинок одну з чудових робіт майстрів.
Як стало відомо Інтернет-порталу
Рупор Житомира, організована ця акція була Житомирським регіональним відділенням Союзу жінок України «За майбутнє дітей», а ініціатором стала заступник голови цієї організації Тетяна Гопаченко, до якої звертаються батьки, що потребують кошти на лікування дітей.
Перше, що впадало в око на виставці, – це кількість робіт та їх розмаїтість. На столах і стінах, випромінюючи вкладене в них тепло, красувалися вишиті предмети одягу, плетені гачком, різнокольорові букетики квітів з бісеру, сувеніри з ниток, ікебани, панно, паперопластика, незвичайні обереги. На питання, як назбирали стільки робіт, Тетяна Василівна розповідає: «Усе це в основному зробили члени нашої жіночої організації. Багато хто з них – також члени СПУ, вони відразу відгукнулися на нашу пропозицію. Хоч важко розлучитися з тим, у що вклав душу, але дівчата казали: «Нам для благодійної справи не шкода». Наприклад, Світлана Кучинська з Овруча є консультантом з політичних питань і також є головою овруцького осередку жіночої організації. Впевнена, що у подібних ситуаціях виграють і ті, хто віддає свої художні роботи, і ті, хто допомагає коштами, і, звичайно, діти та батьки, що потребують підтримки. І навіть суспільство. Поки є люди, які показують приклад небайдужості, залишається надія, що й оточуючий світ ставатиме добрішим».
За повідомленням прес-служби обласної організації СПУ, запропонували свої роботи для виставки й діти та вихователі дошкільного навчального закладу №4 «Сонечко» м. Новограда-Волинського, з яким у соціалістів давні дружні стосунки. Його вихованці відгукнулись одразу: «Нехай наші квіти з бісеру допоможуть вилікуватися іншим діткам. Одужуйте швидше!».
Їхні життєрадісні композиції одразу привернули увагу покупців. «Сьогодні останній день зими, і вже так хочеться зелені, яскравих кольорів, – говорить відвідувачка, яка щойно придбала кошичок з жовтогарячими квітами з бісеру. – А це все радує око. Та й справа дуже хороша, потрібна. Сама знаю: коли дитина хворіє, то світ навколо тьмариться. Я мама двох дітей. Тому, може, як я допоможу комусь, то й моїх дітей хтось підтримає при потребі. Ще вважаю, що байдужість – це один з найбільших людських гріхів. Якщо є хоч найменша можливість, то треба допомогти».
А от учениці другого класу Першотравневого НВК Овруцького району Олена Ланько (вишивка під назвою «Восьме березня чекаєм, Мамі квіточку плекаєм…») та Крістіна Юрченко («Найкращі квіти для мами») посіли чинне місце поряд із шедеврами Галини Іванівни Огір з Андрушівки та Світлани Яківни Кучинської з Овруча. Досвідчені майстрині представили до уваги відвідувачів вишиті рушники, сорочки, серветки, пейзажі, портрет Т.Шевченка тощо.
Окрасою ярмарку були й роботи, в’язані гачком. Їх авторкою виявилася Наталя Харитонова з Новогуйвинська. Вироби цієї жінки захоплюють.
«Головна мета цієї виставки – допомогти дітям, – сказала голова Житомирського регіонального відділення Союзу жінок України «За майбутнє дітей» Надія Косяк. – У нас зібралось 15 прохань про допомогу. Серед тих хворих дітей, які чекають на підтримку, є троє дітей-інвалідів до 14 років, 16-річна дівчина із захворюванням легень. Батьки у відчаї. І в нас виникла ідея виставки. У процесі підготовки до благодійної акції брало участь чимало людей. Наприклад, суттєво допомагала мати чотирьох дівчаток, член нашої організації Олена Хачатрян, також Тетяна Нікітчина, Наталя Іванова. Щоправда, проблематично було знайти приміщення, адже всюди, куди зверталися, благодійний характер виставки до уваги не брали, вимагали кошти за оренду. Тож довелося зупинитися на приміщенні райкому СПУ, яке, на жаль, менш пристосоване для експозиції, ніж інші традиційні громадські місця. Але все таки, почин є».
